fbpx

В Голландії мої свекри на довго не затримались і повернувшись в Україну орендували собі квартиру поблизу нас. Я програміст, як і чоловік, але працюю дома. Та родичів це мало хвилює. До нас свекор вже і тапочки свої приніс, бо як похолодало, то він в ноги мерз. А у Вербну неділю Ольга Андріївна вирішила в нас обід святковий приготувати. “Ми ж родина, і маємо триматися купки!”. Та я ту кухню з жирів потім дві години відмивала

В Голландії мої свекри на довго не затримались і повернувшись в Україну орендували собі квартиру поблизу нас. Я програміст, як і чоловік, але працюю дома. Та родичів це мало хвилює. До нас свекор вже і тапочки свої приніс, бо як похолодало, то він в ноги мерз. А у Вербну неділю Ольга Андріївна вирішила в нас обід святковий приготувати. “Ми ж родина, і маємо триматися купки!”. Та я ту кухню з жирів потім дві години відмивала.

Зі сходу ми з чоловіком в 2015 році переїхали жити в столицю. Деякий час винаймали житло, а підскладавши (заощадження в нас були, бо там трикімнатну квартиру встигли продати) ми купили собі двійку в столиці.

Район в нас спокійний, я працюю дома, мені головне комп’ютер, я програміст, а ось чоловік їздить в офіс, хоча професії одинакові.

На даний час в нас двійко діточок: сину вісім років, а донечці чотири.

Нам добре жилося, бо ми жили одні у великому місті. Свекрів можна сказати, ми й не бачили, бо відстань. Мої ж батьки живуть в іншій області і виховують мого брата, який тільки школу закінчує (пізня дитина).

І ось власне після 24 мої свекри виїхали спершу в Польщу, а після в Голландію.

Але довго вони не протримались і вирішили повернутися в Україну, і жити в Києві.

Мені ця ідея відразу не сподобалась, але нічого ж не скажеш – рідня чоловіка.

Сестра Сергія переїхала в Париж, вона гарно знає французьку, там вже працює, а ось свекри поселилися в сусідньому від нас будинку, бо місця в нас немає, і слава Богу!

І з того часу почались їх надокучливі візити.

То вони до онуків, бо скучили, то вони по акції купили куряче філе і вирішили нам занести, бо ми не маємо часу по магазинах акції шукати… (а воно нам треба, питається?…)

А мене все це відволікає від роботи, і взагалі я не звикла до чужих людей в домі.

Свекор недавно навіть нові тапочки купив, щоб були в нашій квартирі, бо коли були дощі, то в ноги стало йому холодно.

А Ольга Андріївна вчора після церкви прийшла з вербою і почала нам святковий обід організовувати, бо треба святкувати разом, ми ж одна велика родина і треба гуртуватися.

– Ти, Лідочко, спокійно свої справи завершуй, а я тихенько на кухні все організую сама.

Але яке тихенько, як в нас на кухню дверей немає, там арка…

Як пояснити родичам, що мені не подобається таке життя?

Я боюсь їх образити. До того ж чоловік їх виправдовує: “Ну тобі ж легше, не треба нічого готувати”.

Так, легше, потім, коли вони підуть, дві години після її готування, кухню від жиру відмивати.

Як бути, щоб нікого не образити і здійснити свою “місію” – “очищення своєї ж території”?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page