fbpx
життєві історії
В холодильнику, хоч шаром коти, а їсти, особливо в кінці робочого дня, хочеться, як ніколи. Навпроти мого будинку є невеличкий супермаркет. Вирішив зганяти хоча б за ковбаскою та батоном. Повертаюсь з “авоською” і біля під’їзду зустрічаю свою сусідку Ольгу, і не одну. З мене вже всі сусіди глузують через цю ситуацію

В холодильнику, хоч шаром коти, а їсти, особливо в кінці робочого дня, хочеться, як ніколи. Навпроти мого будинку є невеличкий супермаркет. Вирішив зганяти хоча б за ковбаскою та батоном. Повертаюсь з “авоською” і біля під’їзду зустрічаю свою сусідку Ольгу, і не одну. З мене вже всі сусіди глузують через цю ситуацію.

Сусідка зверху останні пів року надає мені такі знаки уваги, які не зрозуміти просто неможливо. То з’явиться до мене в халатику, який доречний тільки у відповідному місці, щоб попросити борошна, то попросить замінити лампочку і починає підтримувати мене на табуреті в таких місцях, що ймовірність падіння тільки зростає. Ні дня не минає без якихось її фокусів, вже весь під’їзд з мене сміється:

– Та хапай її і під вінець, ну подумаєш, син від першого чоловіка, свого ще на світ приведете!

Мене такий розклад не влаштовує від слова “зовсім”. По-перше, Ольга ця мені не подобається як жінка, хоча її цілком можна віднести до розряду середньостатистичних красунь – нічого поганого, але й нічого хорошого. По-друге, я маю дівчину, і Ольга про це знає.

І ось, черговий “натяк”. Цього разу Ольга вирішила підключити до хитрощів за своє заміжжя ще й сина.

Увечері я вискочив у магазин за ковбаскою та батоном. Супермаркет зовсім поруч, за два кроки від будинку. Повертаюся – біля моєї автівки на стоянці стоїть сусідка, а її син малює крейдою на дверцятах водія якісь візерунки. Трохи вище красується напис, зроблений дорослою рукою: “Повертайся, таточку, нам без тебе сумно!”

Я ледь не впав на рівному місці, а “синок” підняв голову і жалібно так:

– Таточку, повертайся!

Ледь доторкнувшись до його мами, так, щоб їй це було не дуже приємно, я прошипів Олі на вухо:

– Ти що надумала? Знайди собі чоловіка і для сина тата, тільки не чіпай мене!

Повернувшись, пішов додому, а в спину почув:

– Ось, синку, тато вже обійняв мене, значить, не сердиться, а ми на нього чекатимемо з нетерпінням!

Тепер, зустрічаючи мене біля будинку і в під’їзді, хлопчик завжди вітається, додаючи “тато”, і цікавиться, коли я житиму з ними.

Я вже навіть подумую про це, щоб поміняти квартиру. Ну не розуміє людина, що в мене своє життя…

А ви що б робили в такій ситуації?

Фото ілюстративне