Ми з чоловіком Юрієм до народження дитинки жили на орендованій квартирі. Коли ми дізналися радісну новину, що будемо батьками, мої тато й мама віддали нам квартиру в новому будинку, ремонт у ній зробили теж за їх рахунок.
Юра тоді тільки поклеїв шпалери і постелив підлогу, йому зголосився допомагати його рідний брат, який за це попросив з мене грошей, що мені, чесно кажучи, не сподобалося.
Меблі та техніку в квартиру купили мої батьки, я їм я віддала частину своїх грошей, накопичених до життя з чоловіком. До народження дитини теж батьки все купили – коляску, ліжечко, пеленальний столик. У батьків це перший онук, вони дуже щасливі.
Останнім часом я вже почала їх просити допомагати нам менше, бо щось мій Юра зовсім розлінувався. Але батьки сказали хочуть для онука всього найкращого.
Свекруха ж моя, мама Юри, весь цей час поводилася зовсім по-іншому, ніж мої батьки. Галина Сергіївна ровесниця моїм батькам, але не працює, сидить удома, при цьому до війни набрала купу кредитів.
Мама чоловіка не працює, уона народила 5 дітей і щоразу мені розповідає про своє важке життя. Всі діти навчалися в школі-інтернаті, а після її закінчення самі винаймали житло. Зокрема, мій чоловік навчався, жив у гуртожитку, сам себе забезпечував, після університету жив окремо.
Ще у Галини Сергіївни звичка постійно жалітися на своє здоров’я, натякати, щоб їй допомагали грошима на ліки. При цьому вона бігає, виглядає цілком здоровою.
Перед війною часто приходила до нас додому і постійно заводила мову про свої кредити, а ось на дитину взагалі уваги не звертала. У Юри, до слова, не велика зарплата і теж кредити, а я в декреті.
А ось останній тиждень галина Сергіївна почала дзвонити моїй мамі, розповідати, що вона не знає як їй жити далі, адже якщо не чоловіка, з яким вона зараз живе, то вона вже не зможе жити в цьому приватному будинку без нього – його діти їй вкажуть на двері.
У середу мама юри прийшла до нас із чоловіком додому, одразу з порога почала говорити, як тепло і добре у нас у квартирі, знову почала говорити мені, що її нездоровий чоловік скоро накаже довго жити і вона не зможе залишатися у його будинку. Я на всі ці натяки не реагую.
А останньою краплею стало ось що. Коли Юра показав куплений моїм татом комбінезон дитині, вона сказала, що річ дешева й не якісна, а потім знову про те, як їй погано живеться, а інакше б вона одягала онука у стильні дорогі речі.
Малий заплакав, я пішла з ним в кімнату, почала заспокоювати і грюкнула дверима. А мама Юри пішла. Я попросила чоловіка поговорити з нею, щоб вона щоразу, коли приходить, не волала на всю квартиру про своє життя, і, якщо він хоче їй допомогти, то нехай допомагає.
Чоловік сказав своїй мамі більше не ходити до нас, але на мене все ж таки образився. Та я вважаю, що повністю права.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
