Вважаю, що також маю право на щастя.
Минулого літа я познайомилася з Іваном. Він з нашого міста. Милий, красивий, гарно за мною доглядав, ну що ще треба жінці.
Мені вже 35 років і до цього я жила з чоловіком, але Костик так мені й не запропонував вийти заміж. Я здогадуюсь в чому причина. Ми деякий час хотіли, щоб у нас з’явився малюк – не виходило. Після повного обстеження сказали, що я ніколи не стану матір’ю, ну хіба станеться чудо.
Костя через пів року після цієї звістки мене покинув. Я його не засуджую. Розумію, що кожен хоче залишити після себе спадкоємця.
З Іваном все було не так. Він був одружений і має двійко дітей. Вони з дружиною ще не розійшлися, так як ніхто не наважувався зробити цей крок першим, але жили вже більше року окремо.
Те, що в Івана є діти мене лише порадувало. Я так надіялась, що все з ним у мене вийде.
В липні у мене була відпустка, я натякала Івану, щоб ми разом їхали на море в Херсон, але він відмовився. Сказав, що так буде не гарно, що він поїде, а діти цього року моря не побачать. Я ввійшла в його положення і поїхала на відпочинок з подругою.
Через десять днів повернулася. Ми зустрічалися то у нього то у мене дома, ходили в кафе, кіно, але жити разом якось ще не планували, хоча я хотіла мати чоловіка поруч.
Через пів року такого з Іваном життя я зрозуміла, що чекаю дитину. Для мене це було справді чудо. Я на радостях сказало про це Івану, але він не надто був в той момент щасливий.
Справа в тому, що я одразу ж сказала, що в мене не може бути діточок. Його це не налякало, а навпаки, він більше й не хотів. А тут такі розклади.
– І що тепер буде? – сказав мені чоловік.
– Як що? Ми ж кохаємо один одного. Розлучайся і узаконимо наші стосунки, поки не з’явився на світ малюк.
Після цієї розмови Іван просто зник. Він не відповідав на дзвінки, не відписував на повідомлення – ніби крізь землю провалився.
Я вже була на місяці сьомому, як подруга розповіла мені, що бачила мого Івана з дружиною і дітьми – щасливий, закоханий…
Ну як так можна? І саме тепер, коли в нас буе дитинка. Але я таки надіюсь, що він повернеться до мене, адже закон бумеранга існує…
Автор – Наталя Гуренко
Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
