Того дня я зупинився біля квіткового магазину, щоб замовити квіти для доставки матері, яка жила за сто кілометрів від мене. Вийшовши з машини, я помітив маленьку дівчинку, яка сиділа на узбіччі й ридала. Я запитав її, що сталося, і вона відповіла:
– Я хотіла купити мамі її улюблену червону троянду. Але я маю лише десять гривень, а троянда коштує п’ятдесят.
Я тоді усміхнувся, і сказав: “Ходімо зі мною. Я заплачу за квітку. Мама точно буде рада!”
Я купив дівчинці обрану нею ж самою троянду і замовив квіти своїй матері. Потім ми розійшлися кожен своїм шляхом. Повертаючись додому, я їхав повз кладовище в кінці міста. Я побачив цю маленьку дівчинку, яка пройшла повз ворота цвинтаря з червоною трояндою в руці.
Мені було цікаво, що вона там могла робити, тож я припаркував автівку перед воротами і якийсь час з цікавістю спостерігав за дівчиною. Я бачив, як вона підійшла до свіжої мoгили, поклала на неї червону троянду й витерла заплакані очі.
Навіть після того, як дівчинка пішла з кладовища, я ще деякий час сидів у автівці й думав. Я повернувся до квіткового магазину, скасував доставку квітів, замість цього заплатив за готовий букет, поклав його в багажник автівки і попрямував за сто кілометрів від свого нинішнього місця проживання, до будинку матері.
Життя коротке. Проводьте якомога більше часу з людьми, яких ви любите і які люблять вас. Насолоджуйтесь кожною миттю з ними або принаймні телефонуйте їм частіше, поки ще є час. Немає нічого важливішого за сім’ю.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
