В мене була чудова свекруха, але як виявилось, все це лише на відстані. В протилежному я переконалася, коли почалась, і Ольга Василівна з міста перебралася до нас в село, в двоповерховий будинок. Скоро буде рік, як я не можу її позбутися. А недавно в неї виникла “ідея”, від якої мене почало просто тіпати
Я добре ладнала на відстані зі своєю свекрухою, тому коли почалась і Ольга Василівна постукала з чемоданом в наші двері, я не відмовила в її проханні пожити деякий час з нами.
Річ у тім, що свекруха жила в обласному центрі, і щоразу бігати під час сирен в укриття було важко. Ми ж з Кирилом відразу ж після весілля придбали ділянку в селі і звели двоповерховий будиночок, який гарно всім облаштували.
Насправді ми не думали, що все затягнеться на такий довгий час. Та й сама Ольга Василівна не думала, що проживе з нами майже весь рік.
Річ у тім, що у мене є деякі проблеми зі здоров’ям. Мені не можна їсти деякі продукти харчування. Я давно звикла до того, що потрібно обмежувати себе багато в чому. Зазвичай я готую на сім’ю та окремо для себе.
Ми з Кирилом виховуємо двоє дітей. Максиму виповнилося чотирнадцять, а Марічці вісім!
З появою в нашому домі свекрухи у мене перестало виходити їсти в назначений час. В неї є така звичка, що вона прокидається посеред ночі, йде на кухню, і їсть все, що бачить в холодильнику.
І так виходить, що Ольга Василівна з’їдає майже тижневий запас моїх продуктів. Я вже пробувала з нею розмовляти на цю тему. Пояснювала, що маю проблеми зі здоров’ям і їсти звичайну їжу мені не можна по стану здоров’я. І що я маю приймати їжу в конкретні години, не коли вийде. Але нічого з цієї розмови не вийшло.
Я вже навіть почала окремо складати свою їжу в лотки і в кутику в холодильника ховати, щоб не так попадалося їй на очі. Але толку з того…
Вже майже рік часу замість кількох місяців Ольга Василівна очищає мій холодильник. Вона з’дає моє куряче м’яско і навіть не червоніє. Про авокадо і червону рибку я взагалі мовчу, не встигаю навіть стежити за нею.
При цьому Ольга Василівна їсть і те, що я готую на сім’ю та у великих кількостях. У мене немає можливості купувати більше продуктів, просто не витягну з чоловіком це все. Свекруха за ці пів року навіть не думала, щоб купити якісь хоча б крупи, чи буханку хліба. Вона впевнена, що її син повинен прокормити в цей важкий час.
У мене таке відчуття, що вона робить це на зло. Завжди казала, що авокадо огидне і хто нормальний його тільки їсть. А в даний час мастить собі ним хліб, а зверху кладе добрий кусень риби і смакує із задоволенням.
Я не можу спокійно на це реагувати. Сказала декілька разів про це Кирилу, а він попросив його в ці справи жіночі не вмішувати. Але ж мені не можна нервуватися, але і жити в спокої я через свекруху не можу.
Дійшло вже до того, що вранці я прокидаюся і мені нема чого їсти, вдень теж. Почала їсти хоч щось. Здоров’я почало погіршуватися.
А Ольга Василівна каже, щоб я не зациклювалася на здоров’ї, і воно все наладиться. Що я все собі придумала, аби гроші її сина тринькати на дорогі продукти.
В мене вже немає сил. Я б дуже хотіла, щоб свекруха вже з’їхала від нас і ми продовжили жити, як і жили до. Але щось відчуває моє серце, що все це затягнеться.
Ольга Василівна вже не раз мені натякала, що їй у нас в селі дуже добре. І може б вона здавала в оренду своєю квартиру і жила в нас. Квадратні метри ж дозволяють…
Мені хочеться вовком вити…
Що робити? Як діяти в цій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
