fbpx

В мене дві доньки, у обох – по двоє дітей. Нічого з собою не можу подіяти: одній дочці я завжди рада, обожнюю її дітей, онучок-дівчаток, а приїзду другої, меншої дочки з її родиною і дітьми, чекаю завжди як кари

Видали ми з чоловіком вже обох донечок заміж, дочекалися внуків, їх у нас четверо. У старшої дочки Таміли дві дівчинки, Віка й Сашуня, а у молодшої Тамари – хлопчик і дівчинка, Рома й Іринка.

Не знаю, як так вийшло, адже ми обох дівчат виховували однаково, старалися дати і привити їм найкраще.

Але вже вони своїх дітей виховують зовсім по-різному…

Таміла вийшла заміж за однокурсника, хлопця з міста, з яким познайомилася в університеті. Живуть вони у квартирі в обласному центрі, а до нас люблять приїжджати у гості, бо в нас будинок, зелена травичка, город, садочок, овочі-фрукти свої. І ми завжди раді їй з чоловіком і їхній малечі! Бо дівчатка виховані, слухняні, чемні. Ставляться до дорослих з повагою, завжди реагують на зауваження, не роблять ніколи свідомо шкоди.

Прекрасні дітки, з ними ніколи ніяких проблем, зайвих турбот. Люблять гратися зі мною і дідусем, читати зі мною казки в книжечках ще їхньої мами й тітки.

Одним словом, коли приїздить Таміла з родиною, або привозить нам на вихідні дівчаток – це суцільна радість.

Інша справа – родина й діти Тамари. Приїзду другої, меншої дочки з її дітьми чекаю завжди як кари. А все тому, що її син і донечка зовсім некеровані, невгамовні, страшенно шкодливі. А до того ж, абсолютно не виховані! Нас з чоловіком ні в що не ставлять, варто лише щось їм сказати, перемовляються, використовуючи зовсім не дитячі слова і вирази. А шкоду і різні капості роблять прямо таки навмисне!

Можуть перекинути відра з водою, витоптати грядки, позривати й викинути квіти, обірвати зелені фрукти, ганяти курей так, що вони розлітаються аж по сусіднім дворам…

Тома з чоловіком живе в сусідньому селі, в хорошому будинку, в достатку. Тамара сама навіть в хаті не прибирає, до них якась жіночка ходить це робити, бо в Тамариного чоловіка свій бізнес, кілька продуктових магазинчиків, гроші є.

Я не знаю, чому вони саме так виховують дітей, не прививаючи їм нічого корисного, доброго, елементарних правил поведінки. А їм же вже 4 і 6 років. Все розуміють!

Але з Тамарою марно розмовляти про це. Одразу ображається, говорить одне: «Мамо, це ж діти, як ти не розумієш!»

Та розумію я все… Але виходить, що приїзд одних дітей і онуків – свято, якого чекаєш, а візит інших – кара, закінчення якої ждеш вже з першого дня…

Автор – Олена М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page