В мене наче камінь полетів і влучив. – Вибач, Оленко, ми відзначаємо сім’ями, а ти розлучена. Іншим буде ніяково, – повідомила мені сестра Люба. – Ще почнеш на всіх наших чоловіків задивлятися!
Найменше мені хотілося зустрічати новий рік на самоті, але, мабуть, доведеться. У цьому місті в мене вже не залишилося друзів, нових я ще не зустріла, ні з ким не зблизилася, а рідна сестра відмовилася відзначати свято зі мною, бо я розлучена, а вони зустрічають свято сім’ями. Наче я прийду і одразу почну задивлятися на кожного чоловіка. так вона мені прямо і сказала.
Ми із сестрою Любою залишилися без батьків п’ять років тому. Я тоді закінчувала університет, а сестра була вже рік як заміжня. У мене ж у планах заміжжя поки що не значилося. Я зустрічалася з чоловіком, але поки що мови про весілля не йшло.
Після закінчення вишу ми з моїм молодим чоловіком вирішили переїхати в інше місто, там перспектив було більше. Люба з чоловіком залишилися у рідному місті. Ми вирішили, що поки вони житимуть у батьківській квартирі і накопичуватимуть на іпотеку. Я поки що по житлу не визначилася, тому було вирішено, що спадок від батьків продаватимемо, коли в мене з’явиться якась ясність.
З сестрою ми спілкувалися нормально, але після заміжжя Любині інтереси дуже змінилися і наше спілкування з регулярного перетворилося на періодичне. А після того, як вона народила одного за іншим двох синів, майже воно й зовсім звелося нанівець. Між нами не було суттєвих непорозумінь, просто спільних тем було все менше і менше.
Я ж зі своїм молодим чоловіком Микитою облаштовувала своє життя на новому місці. Нам доводилося винаймати квартиру, іноді не було грошей на їжу і ми ділили один пакет швидкорозчинної локшини на двох. Змінювали роботи, шукали, де краще. Багато чого пройшли за чотири роки і ось вирішили одружитися.
Труднощі, які долаєш разом, зближують, як я думала, тому виходила заміж без жодного сумніву. Навіть почала замислюватися, а чи не час дзвонити сестрі і починати вирішувати питання з квартирою? Але вирішила не поспішати. І правильно зробила.
Як тільки наше життя з Микитою почало налагоджуватися, у чоловіка пішли вгору кар’єра і зарплата, як наші стосунки змінилися не на краще. Потім виявилося, що він знайшов собі дівчину і йде до неї. Мене ця звістка просто приголомшила, життя перевернулося з ніг на голову.
В одну мить я втратила і коханого чоловіка, і роботу, і житло. Тому що договір на квартиру був укладений на нього, працювали ми тоді разом і мені було нестерпно бачити його та його нову подружку. Ми з Микитою розлучилися і я поїхала.
Я повернулася до рідного міста на Вінничині півроку тому. Сестра Люба в найкоротші терміни організувала продаж квартири та батьківської дачі, віддала мені гроші. Роботу я знайшла швидко, тепер намагаюся взяти іпотеку. Поки що винаймаю квартиру.
У рідному місті в мене вже не залишилося подруг, та їх і було трохи. Люба мене спочатку дуже підтримала, за що їй велика подяка. Але я бачила, що чоловікові її я не подобаюсь, не знаю в чому причина, та й сам він прямо не казав мені цього, але такі речі відчуваєш. Ось і я це розумію підсвідомо, тож намагалася тримати дистанцію.
Сама я Любі не нав’язувалася, чудово розуміючи, що вона не має часу тримати мене за ручку. Має сім’ю, дітей, роботу, налагоджений побут, нове житло. Те, що вона мені в перший місяць дала притулок, вже хороша допомога, адже приїхала я майже без грошей. Хоч ми й не дуже часто спілкувалися, мені було тепліше від того, що в цьому місті і світі я не одна, тут є моя рідна людина.
Місяці зо два тому у нас зайшла розмова про зустріч нового року, і сестра запросила мене відзначити свято у них.
– Ну, а чого тобі самій вдома сидіти? Ми зустрічатимемо вдома, прийдуть кілька наших друзів, тихо, по-сімейному та відзначимо.
Я була вдячна за запрошення. На свята особливо гостро відчувається самотність і цього хотілося уникнути.
Більше ми на цю тему не говорили, а нещодавно я вирішила уточнити, що там зі святом – скільки скидаємося, що приносити, чим допомогти, у скільки бути. Сестра довго намагалася якось зіскочити з теми, а потім таки наважилася.
– Вибач, але ти не зможеш з нами відзначати. Розумієш, ми зустрічатимемо з друзями, там усі сім’ями прийдуть, а тут ти розлучена. Незручно вийде. Навіщо нам зайві гострі кути на святі, та й дівчата хвилюються, що ти на їхніх чоловіків поглядатимеш, – пояснила Люба.
Ось уже чого не очікувала, то це такої відповіді. Що означає “гострі кути”, я не розумію. Те, що я сама поки що, це ж не означає, що я сидітиму і псуватиму свято або покладу око на всіх чоловіків у приміщенні. За кого мене сприймають?
Люба пояснила, що вона мене знає, але іншим буде некомфортно і свято буде зіпсоване у всіх. Тож мені не варто приходити. Але ось на Різдво вона чекає на мене в гості. Я чула, як ці слова каже її чоловік, а не вона.
Так стало сумно, ніби в мене каменем кинули. Новий рік завжди для мене був найважливішим святом, родинним, навіть день народження я так ніколи не чекала. Не знаю, чому просто з дитинства так повелося. Я дуже не хотіла залишатися саме цього дня наодинці з собою. Але тепер доведеться. Сподіваюся, цей рік якнайшвидше закінчиться і в моєму житті почнеться нова смуга.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
