fbpx

В мене немає мами, хоча моя мама жива і зараз. Минулого тижня був її день народження. Мама замикала холодильник, щоб я, дитина, не потягла з нього щось смачненьке, що мала з’їсти вона сама. Вона всім розповідає, що мало не щодня допомагає мені, обдаровує онука і піклується про нього. “Попереджаю, що двері я не відчиню”

Все життя живу з цим болем. З болем, що в мене немає мами, хоча моя мама жива і зараз. Минулого тижня був її день народження, і ось думки та спогади знову схвилювали душу.

Нас у мами дві доньки-погодки. Але ні я, ні моя сестра Таміла їй не потрібна. З нашим батьком мама розлучилася, коли мені було 3 роки, а моїй сестричці 2. Причому батько через кілька місяців після розлучення переїхав жити з України кудись в російську глибинку до родичів, і мама зовсім спокійно віддала йому мою сестру, тоді дворічну дівчинку.

Мене вона теж із задоволенням віддала б комусь, але все ж таки було якось незручно перед знайомими.

Я змалку знала, що мама мене не любить, що я їй заважаю. Вона залишала мене вдома саму у віці 4-5-6 років до ночі, і я, проплакавши весь вечір, так і засинала на стільці.

Мама замикала холодильник, щоб я, дитина, не потягла з нього щось смачненьке, що мала з’їсти вона сама.

Вона ніколи не розмовляла зі мною, не цікавилася моїми справами чи проблемами. Скінчилося все тим, що, коли мені виповнилося 17 років, і до мене почав заходити хлопчик, мама вольовим зусиллям замість душевної розмови видала мене заміж і випроводила зі своєї квартири.

Знаєте, чим закінчується заміжжя у 17 років із першим зустрічним? Народженням дитини та розлученням.

З того часу я живу сама зі своїм сином Микитою. Були в моєму житті чоловіки, але ніхто з них не став душевним другом, а іншого мені не треба.

Ще кілька років я намагалася дзвонити мамі, але вона не відповідала, а якось випадково від знайомих я дізналася, що вона всім розповідає, що мало не щодня допомагає мені, обдаровує онука і піклується про нього.

Минули роки, і тактика змінилася. Якось я після кількох невдалих дзвінків я вирішила прийти до матері і познайомити її з онуком. На дзвінок вийшла сусідка та дуже здивувалася, що я дочка Галини Олександрівни. Виявляється тепер, мешкаючи в іншому будинку, в квартирі нового чоловіка, моя мати просто пояснила сусідам, що вона не має власних дітей. А мені та сину двері того дня вони так і не відчинили.

Микиті вже 25 років. Бабусі своєї він так ніколи й не бачив.

А цього року, за 2 дні до свого дня народження, моя мати раптом сама зателефонувала. І знаєте, з якими словами?

Вона сказала: «Не надумай знову прийти вітати мене з днем ​​народження. Попереджаю, що двері я не відчиню. Діти мені не потрібні.”

Другий мамин чоловік уже на небі, і живе вона зовсім сама. Я розумію, що це якісь дивні гени, що мутували, мабуть, зробили її людиною, якій ніхто не потрібен крім неї самої. Розумію, що її не змінити. НЕ тримаю зла на неї. Але мені все життя так не вистачає матері…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page