iBilingua

Як можна по різному проживати життя, коли ти донечка у себе вдома і коли ти за невістку у батьків свого чоловіка. Таке життєве порівняння завжди спостерігаю я, кожен день в своєму житті.

Ми з Мар’яною подруги вже давно, майже з того часу, як я вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка. Мар’яна моя сусідка, а відтак і моя найкраща подруга.

Коли ти у невістках, ти маєш вміти і знати все, і саме головне вставати не пізніше своєї свекрухи. А от в Мар’яни життя казковіше, її мама піклується про неї, як тільки може.

Мама дає дочці довше поспати, а сама в той час йде тихенько на кухню, і готує сніданок для всієї Мар’яниної сім’ї, а вона в неї не маленька, це двійко дітей і чоловік.

На город навіть і не дозволяє йти, говорить ще наробишся, радіє, як та собі викупить обновочки, словом протилежна картина мого сімейного життя.

Чи хочу я вам пожалітися, ні швидше шукаю якоїсь розради. З одного боку я спритніша за Мар’яну адже життя навчило мене всього, я завжди знайду вихід із скрутного становища, мої руки не бояться ніякої роботи, точніше пробували все робити.

Якось захотілось мені незалежності, і я відкрила свій маленький магазинчик зі свіжою випічкою. А невдовзі і заробили собі на авто.

Я не тринькаю гроші на будь-що, і це привчило нас купляти речі за необхідності. Їздити на курорти це не про нас, це швидше про Мар’янину сім’ю.

Мої сини вже змалечку привчені до роботи, в нас гарний і доглянутий будинок, бруківка на подвір’ї , багато квітів за якими постійний догляд, ніби все є для ідеального життя, але я не щаслива, як то кажуть на всі сто.

Зате у Мар’яни старенький будиночок, травичка навколо нього, тай ще й досі шифер на даху. Зате вони щасливі, об’їздили ледь не пів світу, їхні діти бачили багато краси навколо.

Читайте також: Всьому виною коліжанка, і ті – “трускавки”. Не поїхала б я до тої Польщі на сезонні роботи, була б в мене й надалі гарна сім’я. Я не так за грошима чкурнула, хоча і вони не зайві, а щоб відволіктись від сімейних клопотів. Іван мене довго відмовляв, ніби відчував, що я накою там “чуда”. Та я вперта, що задумала, те зробила. Тепер одне залишається – лити сльози в подушку!

Але це все не завада нашій дружбі, майже кожного вечора, коли моя сім’я нагодована і вже готується до сну, я з Мар’яною іду на вечірню прогулянку, ми завжди обговорюємо, як минув наш день, здебільшого я більше слухаю, адже Мар’янине життя куди цікавіше за моє.

Чи правильно я проживаю своє життя, я вже не в змозі й оцінити, але десь глибоко в душі розумію, що час біжить і його не повернути, якби не пропустити щось важливе. Порадьте, що робити, допоки ще не пізно?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua