В минулу суботу у мене був день народження, 35 років. Запросили кілька найближчих друзів, приїхали на кілька днів мама чоловіка і його сестра Віка з чоловіком. Приїхали вони за день до свята. Але те, що я побачила вдома, коли повернулася додому з роботи, мене збентежило не те слово!
Мої батьки живуть в іншій країні, тому приїхати не могли. Ми запросили кілька найближчих друзів, мою сестру з нареченим, які в моєму місті живуть, приїхали на кілька днів мама чоловіка Ольга Вікторівна і його сестра Віка з чоловіком.
Приїхали вони за день до свята. Я була у цей день на роботі, бо це була п’ятниця, але їсти я наготувала, щоб гостям було, чим пригоститися. Зустріти їх мав чоловік Олексій, допомогти розташуватися, а потім і йому треба було на кілька годин на роботу.
Увечері ми вирішили запросити всіх на вечерю у піцерію, ну а на суботу у нас був уже замовлений ресторан.
Постелили ми їм усім у дитячій кімнаті, а малого Даню на дві ночі, поки у нас гості, вирішили забрати до себе у спальню. Свекрусі я постелила на зручній канапі Данилка, а зовиці і її чоловіку надули великий двоспальний м’який матрац, ми його спеціально для таких випадків придбали.
Але те, що я побачила вдома, коли повернулася додому з роботи, мене збентежило не те слово, і це м’яко кажучи.
Приїхала я з Данею, якого з дитсадка забрала, трохи раніше за Льошу. Вдома застала наших дорогих гостей, вони сиділи на кухні, дивилися телевізор, розмовляли і чекали нас з чоловіком.
Я привіталася, помила собі і дитині руки, і пішла до себе у спальню перевдягатися. І тут мене чекав сюрприз.
У нашій з Олексієм спальні стояли валізи зовиці Віки і її чоловіка. Деякі їхні речі вже були розкладені на наших тумбочках, на підвіконні і навіть у шафі. А найцікавіше і «найприємніше» було те, що наше з чоловіком ліжко було розстелене, вони в ньому, як з усього було видно, відпочили з дороги!
Я, наче вжалена, вбігла на кухню. Намагаючись з усіх сил бути спокійною, я сказала гостям, що вони щось, мабуть, не зрозуміли, а Льоша їм якось не так пояснив. Я довела до їхнього відома, що для них усіх ми приготували дитячу кімнату: Ользі Вікторівні диван Дані, Вікторії з чоловіком – зручний матрац на підлозі.
– Та ні, дорогенька, – зупинила мене мама чоловіка. – У дитячій на канапі буду я, а ви з Льошею і малим на матраці. Віка з Іваном будуть у вашій спальні. Вони молоді, їм окрема кімната треба, це не обговорюється.
– Не обговорюється те, що у нашому з чоловіком ліжку спимо лише ми, і що наша спальня – це тільки наша з чоловіком спальня. Хоча б подзвонити і спитатися можна було! А то вже й речі свої порозкладали, а може, там було щось таке у нашій шафі, що не для чужих очей! – вигукнула обурено я.
Та свекруха далі вичитувала мені, що з гостями так не поводяться, що гостям треба найкращі місця у домі віддавати, що її Віка і її чоловік – молода пара, їм окрема кімната належить, а у нас не повинно бути такого, що треба від рідні приховувати.
Словом, застав нас Олексій, коли повернувся з роботи, всіх набундючених, яка там піцерія. У той же вечір свекруха і зовиця з чоловіком поїхали ночувати в готель. Дякувати чоловіку, він мене підтримав і сказав мамі, що вони не праві, і у нашій спальні і в нашому ліжку Вікторії з чоловіком робити нічого.
Льоша тільки і зазначив, що мама хтозна що сама придумала, а тепер ще і винуватими нас зробила. Хочуть їхати в готель – то будь ласка. І вони поїхали.
В суботу на моєму дні народження побули вони троє лише годину, подарували конверт від усіх, в якому лежали 500 гривень. І поїхали, не лишаючись на другу ніч. Що ж, то їхнє діло. Ми ж чудово відсвяткували з кумами, друзями, моєю сестрою.
А Ольга Вікторівна і Віка передали через Олексія, що більше знати мене не хочуть. Та ради усього, ваша воля, як то кажуть. Звичайно, що я погана, це ж треба – у своє ліжко не пустила рідню, як я могла посміти таке зробити!
Автор – Олена К.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
