В нас було все: дім – повна чаша, розумні діти і яскраве життя. Часто до нас приходили в гості родичі і з захватом вихваляли нашу сімейну ідилію. Мені б і в голову ніколи не прийшло, що все це може зникнути. Коли ця незнайомка попросила вийти до неї, мені відразу ж щось кольнуло. І не даремно. Молодиця повідомила, що чекає дитину від мого чоловіка. Але я не пішла у неї на поводу. Не хотіла я своїми руками руйнувати щастя.
Ми з чоловіком коли стали на рушничок щастя то спершу жили скромно. Народились у нас двійко дітей, син Арсенчик і донечка Мартуся.
Жили ми в міській квартирі, я працювала до декретної відпустки лікарем косметологом, а мій чоловік мав невеличкий бізнес пов’язаний з автосервісом.
Згодом цей бізнес почав все краще розвиватись і я покинула свою професію і пішла в помічники до чоловіка. Вже коли наші діти трошки подорослішали, ми вже твердо стояли на ногах.
У нас був стабільний фінансовий дохід. Ми могли собі дозволити навіть відпочинки не лише в Україні а й за кордоном. З часом і розпочали будівництво власного будинку. А вже через два роки і переїхали жити в свою оселю.
Наші батьки дуже горді були за нас, вихваляли нас, як ми багато всього добилися, які ми молодці.
В нашому будиночку завжди панувала радість. Часто ми кликали рідню до себе в гості. А ті вважали за честь побувати у нас.
Неодноразово чула від племінниці, що коли в неї буде своя сім’я, то вона хоче саме такі відносини, як у мене з чоловіком. Наше життя було наче казка.
Чоловік часто мене радував приємними сюрпризами. У дітей було все модне і стильне, та ми завжди виховували в них бути ввічливими і чесними. Ніколи не вихвалятись і не задирати носа перед іншими.
Вже через трохи чоловік купив омріяну собаку для дочки і акваріум, про який мріяв син.
Та все б нічого, як одного разу мені не зателефонувала, якась молода дівчина і сказала, що чекає дитинку від мого чоловіка. В цей день моє серце не знаходило собі місця.
Так, я помічала інколи за чоловіком, що він змінив стиль одягу на більш молодіжний. Часто затримувався у відрядженнях, дивний запах парфумів від нього нісся шлейфом.
Та всьому цьому я не надавала значення, адже вірила, що мій чоловік вірний і мені і дітям. І навіть припускати собі такої думки не дозволяла.
Ми разом вже більше шістнадцяти років. За плечима у нас великий досвід, ми стільки всього разом пройшли і пережили, що я досі не можу в це повірити.
Що мені робити я тоді не знала. Одне розуміла, що не хочу його втрачати, як і не хочу, щоб мої діти зростали без такого люблячого татка.
Тому я змовчала і нічого не говорила про це чоловікові. Нехай він сам робить свій вибір. А я настільки сильно його кохаю, що готова йому все пробачити.
А як би ви вчинили на моєму місці?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
