В нас тиждень “гостював” свекор (мав деякі обстеження по здоров’ю в нашому місті), і тільки він поїхав, а ми спокійно видихнули, як задзвонив мій телефон. – Привіт, сестричко! Тут така справа, ми з сім’єю зібралися до Туреччини на відпочинок, можна на день у вас зупинитися? Ми так давно не бачилися. Дітки і ваші і наші щасливі будуть. – Звісно, – погодилась я. Скільки жити буду, та цю сімейку в дім більше не пущу!
***
Люблю коли приїжджають гості, але цих більше не пущу в свій будинок.
Мова піде про мою двоюрідну сестру Любу з її великим сімейством.
Не встиг свекор повернутися до себе додому, а ми спокійно видихнути, як дзвонить моя сестричка. Вони з чоловіком і дітьми їдуть у відпустку і будуть проїздом в нашому місті.
Самі вони з районного міста, а повз нас їхали по дорозі в аеропорт. Ось і вирішили приїхати на пару днів раніше, побачитися і погуляти.
Чудово, ми тільки “за”! Правда на один з днів зустрічі у нас була запланована поїздка за місто з ночівлею. Скасовувати її ми не стали, тому що їм потрібно було десь переночувати. А такий натовпом ми б не помістилися в нашому домі.
У підсумку, ми зустріли Любу з сім’єю, провели разом день, а ввечері поїхали. Повернулися лише на наступний день.
Гості задоволені, виспалися, відпочили. Приготували нам прекрасну вечерю. Ми посиділи, поговорили. Діти навперебій розповідали про свої враження.
Прийшов час чаювання. Тут-то я і засмутилася… Я розумію, не спеціально, але хлопці розбили мою улюблену чашку. Їдучи, я спеціально її заховала, але це не допомогло.
Ні, це не якийсь крутий фарфор за скажені гроші. Просто зараз таких немає в наявності, тому її реально шкода.
Я була готова до того, що її розіб’ють. Але думала, що це будуть мої діти.
Загалом, чай довелося пити зі старої і нелюбимої чашки.
Чоловік пішов розбирати наші похідні рюкзаки, адже всі вони пропахли багаттям і шашликами.
Зрозуміло, щоб не залишати прання на пізній час, вирішила закинути його після застілля. Намагаюся відкрити барабан (який ніколи не закриваю), закритий – не віддереш…
Заглядаю, там лежать дві шкарпетки… Навіщо, називається, прати 2 шкарпетки в пральній машині?!
Заглядає племінник і жалісливо повідомляє, що наша машина ударила його струмом!
Що з нею потрібно було зробити, щоб вона встала і почала таке робити? Тут, звичайно, я не можу виставити їх крайніми.
Машинка не нова, їй років 5. Будь-яке могло трапитися. Але чомусь сталося саме в цей день, коли нас не було.
Збіг? Не думаю. Напевно, це бумеранг за мою погану поведінку.
Моє око починає сіпатися. Але це ж діти, що з них взяти. Запитала у Люби чому не можна було випрати шкарпетки руками? Вона сказала, що навіть і не знала про ситуації, що склалася. Ну добре…
Пізно ввечері полетіли наші родичі. Ми з чоловіком переглянулися і завалилися на диван відпочивати.
Тут він мені каже, мовляв, хочу сирників. Які ще сирники проти ночі? Давай вранці? Ну давай.
І тут ранкова вишенька на торті.
Мама чоловіка подарувала мені дуже дорогу і хорошу сковорідку, на якій виходили ідеальні сирники. Я не дарма написала в минулому часі, бо те, що я побачила стало останньою краплею…
Хтось із наших гостей взяв і подряпав покриття сковороди виделкою. Не так, що випадково зачепили, а як довго й допитливо ми в дитинстві віддирали шкварки. І найголовніше – заникав зіпсовану річ назад і мовчки злиняв.
Ні, ну якщо ти зі своїми дітьми приїжджаєш в чужий будинок, стеж хоч за ними.
У мене є знайома, яка приймає гостей тільки на кілька годин. З ночівлею – ніколи і нікого! Є готелі, вас там чекають. Навіть батьки не зупиняються у них.
Може це і негарно, зате майно в цілості. І нерви. І відносини!
Хіба ні?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
