В нас з дружиною була перша річниця подружнього життя. Ми задовго до цього дійства зарезервували в Карпатах, в хорошому готелі номер. А коли брали на поїзд квитки, вирішили “шиканути”, викупили ціле купе. В зазначений час ми щасливі з валізами в руках попрямували на вокзал. В купе ми почувались як дома – одні, та як тільки я вирішив сходити “по своїх справах”, до мене в коридорі заговорила жіночка. Такого нахабства я не очікував.
Купили “червоненьке”, всяких ласощів, упакували валізи і поїхали на вокзал.
Ми розташувалися в нашому купе, розклали речі. Було приємно усвідомлювати, що все це в нашому розпорядженні. Кілька разів до нас заглядала якась жінка, але ми не надали цьому особливого значення, хіба мало, шукає кого.
Ми накрили на стіл, відкоркували “червоненьке” і вирішили подивитися на планшеті фільм. Мені потрібно було вийти в туалет, і в коридорі мене покликала жінка, яка раніше заглядала до нас в купе.
– Молодий чоловіче, я бачила, що у вас в купе є два вільних місця. Я з дитиною їду, а у мене сусіди – двоє неприємних мені мужчин. Можна я до вас приєднаюся?
– Ви підходили до провідника?
– Так, але вона нічим мені не допомогла!
– Я теж вам не допоможу, ми спеціально купили чотири місця, щоб нам ніхто не заважав.
Я пішов далі по коридору в туалет. Коли я повернувся в купе, сказати, що я був здивований, – це нічого не сказати. Я побачив, що біля нашого купе стоїть підліток, а двері відкриті.
Я заглянув всередину і побачив, що все завалено сумками, а моя дружина сидить в кутку. А навпроти, прекрасно розташувавшись, сидить та сама жінка.
– Ви що тут забули?
– Я ж вам розповіла все! Вам важко допомогти людині?
Я сказав, щоб вони збирали речі і йшли. Інакше мені доведеться звернутися до провідника. Жінка пробурчала собі під ніс:
– Та йди куди хочеш!
Я пішов до провідника. Нічого путнього я від нього не почув, він тільки мимрив про те, що потрібно увійти в становище.
Я пішов в сусідній вагон, де знайшов іншого провідника. Він вчинив інакше. Він відправився за начальником поїзда, а я пішов чекати їх в своє купе. Повернувшись, жінка помітила, що я прийшов один:
– Що? Нічого у тебе не вийшло?
Я не відреагував. А тут як раз прийшов начальник поїзда, я показав квитки. Провідник попросив її повернутися на своє місце. Як з’ясувалося, вона прийшла з плацкартного вагона, а провідник виявився її родичем.
На ранок ми побачила на наших дверей непристойний надпис. Але, як ми подумали, прибирати цей напис доведеться все одно родичу.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
