fbpx
життєві історії
В нас з дружиною була перша річниця подружнього життя. Ми задовго до цього дійства зарезервували в Карпатах, в хорошому готелі номер. А коли брали на поїзд квитки, вирішили “шиканути”, викупили ціле купе. В зазначений час ми щасливі з валізами в руках попрямували на вокзал. В купе ми почувались як дома – одні, та як тільки я вирішив сходити “по своїх справах”, до мене в коридорі заговорила жіночка. Такого нахабства я не очікував

В нас з дружиною була перша річниця подружнього життя. Ми задовго до цього дійства зарезервували в Карпатах, в хорошому готелі номер. А коли брали на поїзд квитки, вирішили “шиканути”, викупили ціле купе. В зазначений час ми щасливі з валізами в руках попрямували на вокзал. В купе ми почувались як дома – одні, та як тільки я вирішив сходити “по своїх справах”, до мене в коридорі заговорила жіночка. Такого нахабства я не очікував.

Купили “червоненьке”, всяких ласощів, упакували валізи і поїхали на вокзал.

Ми розташувалися в нашому купе, розклали речі. Було приємно усвідомлювати, що все це в нашому розпорядженні. Кілька разів до нас заглядала якась жінка, але ми не надали цьому особливого значення, хіба мало, шукає кого.

Ми накрили на стіл, відкоркували “червоненьке” і вирішили подивитися на планшеті фільм. Мені потрібно було вийти в туалет, і в коридорі мене покликала жінка, яка раніше заглядала до нас в купе.

– Молодий чоловіче, я бачила, що у вас в купе є два вільних місця. Я з дитиною їду, а у мене сусіди – двоє неприємних мені мужчин. Можна я до вас приєднаюся?

– Ви підходили до провідника?

– Так, але вона нічим мені не допомогла!

– Я теж вам не допоможу, ми спеціально купили чотири місця, щоб нам ніхто не заважав.

Я пішов далі по коридору в туалет. Коли я повернувся в купе, сказати, що я був здивований, – це нічого не сказати. Я побачив, що біля нашого купе стоїть підліток, а двері відкриті.

Я заглянув всередину і побачив, що все завалено сумками, а моя дружина сидить в кутку. А навпроти, прекрасно розташувавшись, сидить та сама жінка.

– Ви що тут забули?

– Я ж вам розповіла все! Вам важко допомогти людині?

Я сказав, щоб вони збирали речі і йшли. Інакше мені доведеться звернутися до провідника. Жінка пробурчала собі під ніс:

– Та йди куди хочеш!

Я пішов до провідника. Нічого путнього я від нього не почув, він тільки мимрив про те, що потрібно увійти в становище.

Я пішов в сусідній вагон, де знайшов іншого провідника. Він вчинив інакше. Він відправився за начальником поїзда, а я пішов чекати їх в своє купе. Повернувшись, жінка помітила, що я прийшов один:

– Що? Нічого у тебе не вийшло?

Я не відреагував. А тут як раз прийшов начальник поїзда, я показав квитки. Провідник попросив її повернутися на своє місце. Як з’ясувалося, вона прийшла з плацкартного вагона, а провідник виявився її родичем.

На ранок ми побачила на наших дверей непристойний надпис. Але, як ми подумали, прибирати цей напис доведеться все одно родичу.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page