В нас з Іваном двоє діточок, з’явились на світ рік за роком, тому не легко мені. Свого житла у нас нема, живемо з Ольгою Яківною, мамою чоловіка. Якби була змога, я б з радістю на орендовану пішла, але… Скажу чесно, не важко з дітьми, важче з “мамою”. – Ти мене не вчи, як жити. Я життя прожила. Он якого сокола вигодувала. Мені краще знати, як з дітьми поводитись потрібно.
Не знаю, як бути, Ольга Яківна дуже лізе у виховання дітей (2 і 3 роки). Живемо разом, можливості жити окремо, немає, зарплати маленькі, мама Івана плюс періодично допомагає матеріально. Але з огляду на все це, вона не розуміє, що ми батьки, а вона бабуся! І треба зважати на нас. Вона не прислухається до нашої думки. Гаразд, я невістка, але на думку сина по вихованню його дітей вона сказала: “Не вчи мене жити! Я краще знаю як треба, я життя прожила”.
Просили не задаровувати подарунками, дарувати подарунки тільки у свята, не слухає (у нас немає можливості дарувати подарунки кожен день, та й ми вважаємо, що це занадто балує їх). Діти завинили, тато наказав, поставив в кут, дитина плаче, вона відразу підходить і починає шкодувати (на заборону підходити, щоб дитина зрозуміла свою помилку), вона каже: “Та чого ви, все нормально, не можна так з дітьми поводитись”. Але пояснювати ж треба, що вони не праві. Ми ж не “перегинаємо палку”, а просто ставимо в кут.
Виходить так, що тата вони поважають і бояться, все що тато скаже, вони роблять. Бабуся – найкраща! А мама все забороняє, лається і карає, бо на рівні з бабусею втратила авторитет. Мама змушує спати, їсти, одягатися, прибирати іграшки і т.д., а бабуся дарує подарунки, завжди шкодує їх і захищає від батьків. Виходить мама – мачуха!
Висловити за все це я не можу, живу все-таки в її квартирі, живу частково на її гроші, та й до того ж, хто я така, щоб щось пред’являти, якщо навіть з сином на цей рахунок не рахуються (лаялися вже неодноразово). Відчуваю себе просто гувернанткою: дітки на мені, готую, прибираю, в магазин їжджу, перу, прасую…
Як вирішити проблему я навіть не уявляю. З огляду на всі пункти, є, звичайно, і плюси, враховуючи що мені і чоловікові до 27 років (молоді батьки) вона нас іноді відпускає погуляти (побути наодинці). Але невже я повинна жертвувати дітьми на користь бабусі заради того, щоб побути з чоловіком наодинці? Або повністю присвятити себе дітям і наплювати на молодого чоловіка , щоб він пішов наліво, що згодом призведе до розлучення?
Як прийти до спільного знаменника, щоб і мені і Ользі Яківні було добре? Щоб я відчувала себе мамою з дітьми, а не гувернанткою? Раз після дзвінка бабусі в двері діти забувають про маму? І мама повинна готувати прибирати і мити посуд за всіма, як служниця?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
