Ми з Олексієм познайомилися 8 років тому, через два роки побралися. В нас двоє дітей, сини. Старшому 5 років, молодшому скоро буде три. Живемо вчотирьох у хрущовці, квартира двокімнатна, але одна із кімнат прохідна. Належить квартира моїй бабусі, але вона вже давно у ній не мешкає, переселилася в село.
Мої тато з мамою давним-давно влаштувалися в США, приїжджають у гості рідко, тим паче зараз. Та й родичі з мого боку всі люди тактовні: і попередять заздалегідь, і гостинців привезуть, і поважають мене, мого чоловіка і дітей.
А родичі чоловіка поводяться у нас як удома. Приходять, коли хочуть, шумлять, з’їдають начисто все, що в холодильнику припасено!
Ну а днями у мене просто добіг фіналу терпець. Знову приїхали родичі чоловіка: свекор зі свекрухою, сестричка чоловіка мого та дочка її, наша племінниця.
Вам не передати словами, влаштували бардак, засиділися допізна, це при тому, що мені зранку на роботу, і я про це попереджала! А потім заявили: нам у рідне село маршруткою їхати годину, та й буде вона нескоро, то влаштуйте нас на нічліг! Місця, мовляв, усім місця вистачить!
Уявляєте собі, як би у реальності виглядала ця “ніч”?! 8 чоловік у двокімнатній квартирі! Та в мене навіть укласти їх не було де. А зовиця Оля ще й натякати почала: ти б, мовляв, заздалегідь про сніданок подумала б, ми ж з ранку і поїсти захочемо. Ну це вже щось невимовне! Ну, я їх і попросила за двері. Навіть вручила грошей на таксі, щоби не скаржилися, ніби виставила їх у ніч без нічого.
А Льоша мій надувся. Каже, так ти, люба, ставишся до моїх родичів! Заявив, що хоче пожити окремо, подумати про те, що сталося, та й з’їхав. А тепер розлученням грозиться, каже, без нього синів не прогодую.
Чесно кажучи, такої каверзи я від нього не очікувала! Але вже буде як буде, не пропаду.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.