Я третій рік живу, немов на одному з кіл пекла. Син Дмитро привів додому нову дружину, Ольгу, у якої вже є двоє дітей. Спочатку говорив, що це тимчасово, а потім передумав. Сказав, що в нашій квартирі є і його частка, тому він має право тут жити. Це щось неймовірне!
Ніколи не думала, що потраплю в таку ситуацію, але Бог мене за щось карає, що немає мені спокою на старості років.
У нас двокімнатна квартира, в якій на даний момент живу я, син Дмитро, його дружина Ольга і двоє її дітей від попередніх шлюбів. Зараз невісткапри надії їхньою спільною дитиною.
Дмитро здоровий дорослий мужик, працює, вона теж здорова, цілком могла б і на роботу вийти, поки живіт на ніс не лізе. Але вона прикривалася турботою про дітей. Хоча що вона там про них піклується, якщо вони в садок ходять? Але з того моменту, як вони переїхали, Ольга не працювала жодного дня.
Спочатку син говорив, що це тимчасове явище, що зараз вони владнають з документами, діти підуть в садок, Оля вийде на роботу, і вони з’їдуть. Будуть або орендувати, або іпотеку візьмуть. Я змирилася і терпляче чекала.
Невістка саме по собі непогана, але лінива, що просто щось. Ні працювати не хоче, ні вдомащось робити. Зараз вона на восьмому місяці вже, так взагалі склала ручки. Ми з нею не сваримося, вона досить шанобливо спілкується зі мною, дітям зайвого не дозволяє, але допомогти її не допросишся. Їдять всі лише те, що я наготую, не приберуть ніколи в домі.
Діти теж самостійно після садка зайняті, то мультики дивляться, то граються, всюди іграшки розкидають, по квартирі з вигуками носяться. Вона на них іноді поверх телефону погляд кине, приструнить, якщо вже по голові їй ходять, і все.
Поки невістка ще не чекала дитину, я все чекала, коли ж вони з’їдуть. Син все сніданками годував, обіцянки обіцяв, а по суті нічого не мінялося. Дітей в садок влаштували, невістка сходила кілька разів кудись на співбесіди, нікуди її не взяли, вона і засіла вдома.
Грошей на таку ораву ротів потрібно багато навіть просто на їжу, адже нас вдома ціла юрба, комунальні дуже зросли – постійно лічильники мотають що на світло, що на воду. Зарплати сина на такі витрати не вистачає, в спільний казан йде мій невеличкий приробіток і пенсія.
Я вранці підлогу мию в двох офісах. Йду годині о п’ятій ранку, до восьмої ранку вже вдома. Прилягти б, і настає друга зміна. Посуд треба помити, тому що всі поснідали і пішли, обід треба наварити, білизну випрати і попрасувати, підлогу непогано б протерти…
Ольга відводить дітей в садок, а потім додому не поспішає. То до подружки зайде, то просто в гарну погоду прогуляється, то у неї манікюр на якісь гроші, напевне, Діма дає.
Син працює близько від дому, тому на обід приходить додому. Ось до його обіду і невістка намальовується. А обід сам собою не з’являється, його варити треба. Чим я і займаюся.
Поки невістка не була при надії, вона хоч в магазин ходила, а зараз їй і цього не доручити, якщо тільки за чимось дуже легким, за хлібом там або пакетом молока.
Прилягти трохи у мене виходить тільки вдень на годинку, коли вже спина відламується. Полежиш, відпочинеш трохи, йдеш готувати вечерю, тому що нас же троє дорослих і двоє дітей, на кілька днів не наготуєш.
А Там вже і дітей з садка приводять, писк-вереск стоїть, якщо вони мультики не дивляться, то по квартирі носяться, грають, сваряться, ревуть. Розумію, що це нормальна дитяча поведінку, але мені в моєму віці вже складно це все переносити, тим більше, я встаю о четвертій ранку на роботу, а потім цілий день як заведена по дому пораюся.. О п’ятій годині вже з ніг падаєш і спокою хочеться.
У мене була боязка надія, що вони з’їдуть, поки невістка не порадувала щасливою новиною про свій ніжний стан. Тоді я намагалася поговорити з Дмитром, що це не діло – всім кагалом жити в маленькій двокімнатній квартирі, а він і заявив, що його частка в квартирі теж є, з’їжджати він не збирається, йому нікуди і нема на що. Отже терпіть, дорога мама.
Та ось тільки мені терпіти все важче. Місяць тому в лікарню загриміла, постояла в спеку біля плити, воно і зробило свою справу. Лікар прописав легкий режим, але якщо я буду себе щадити, то ми брудом заростемо, від голоду зляжемо і без чистої білизни залишимося.
Я вже роздумую взяти в кредит якусь кімнатку і з’їхати собі жити спокійно, аїм квартриру лишити, нехай їм грець. Сил просто ніяких немає вже жити в постійному шумі і круговерті. А скоро ще й немовля з’явиться, так тиші в будинку взагалі не буде ніколи.
Що мені порадити робити, як бути далі?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
