В нашій з чоловіком організації є один чоловік, Богдан, надає послуги: щось полагодити, перевезти, купити, встановити й таке інше. Робота – відрядна, за запитом і по дзвінку, частіше, коли зручно йому. Заробіток такий, зрозуміло, не стабільний.
Може цілий день пропрацювати, кілька днів, а може довго не з’являтися, якщо в цьому немає необхідності.
Зламався, наприклад, в якихось дверях замок. Співробітник знає, що треба подзвонити цьому чоловікові і попросити полагодити. Богдан приїхав, полагодив, отримав гроші, заодно поличку поправив, розетку підкрутив, ще там щось. Чи працює він десь ще і чи має стабільний дохід, я не знаю. У нас він отримує в цілому невеликі гроші. Сам він людина спокійна, я бачила його один раз, враження швидше позитивне.
І ось кілька днів тому дзвонить він і просить влаштувати його в штат на мінімальний оклад, і розповідає свою історію.
Кілька років тому Богданова дружина закохалася і пішла від нього, залишивши з ним двох дітей. Як я зрозуміла, у нього свій будинок, а у неї житла не було. Молодший син на той момент був зовсім маленький.
Колишня дружина Богдана вийшла заміж. Він теж одружився вдруге, дітей кілька років утримував без допомоги колишньої дружини, старша донька вже доросла.
Зараз колишня його дружина з новим чоловіком взяли іпотеку, жити є де, вона забрала молодшого і подала на аліменти, і їх йому нарахували з розрахунку зарплати 10 тисяч гривень на місяць. Адвокат порадила йому влаштуватися на мінімальну зарплату, і надати відповідні довідки. Ось він і звернувся за допомогою.
Перший порив у нас з чоловіком був такий: от же колишня дружина непорядна! Треба допомогти. Але потім туман розсіявся, і з’явилися сумніви. Адже ми нічого не знаємо ні про цю людину, ні про цю історію, ні про його дружину. Ми живемо в різних містах і можемо допомогти, в тому числі і шахраєві, який хоче обібрати свою ж дитину.
Було б простіше, якби він сказав, що, наприклад, сумує і скучає за дитиною, а без аліментів колишня йому його поверне. Але мова була тільки про гроші, а значить, розповів він тільки те, що йому самому було потрібно. З іншого боку, ми не близькі друзі, щоб виливати душу, що б він нам довірився.
Як я розумію, часу для подачі протесту у нього залишилися лічені дні. Рішення треба приймати, можна сказати, з закритими очима. Як би Ви вчинили? Взяли б таку людину на роботу?..
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
