fbpx

В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт

В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт.

Вже четвертий рік живу з чоловіком в його квартирі, а недавно вияснилося, що квартира насправді записана на його маму, мою свекруху.

З Антоном я познайомилася в Закарпатті, в басейні з термальними водами. Він тоді був там зі своїм другом, а я з двоюрідною сестрою.

Ми жили в одному готелі, тому за тиждень часу ми вже знали один про одного все.

Найголовніше було те, що ми з ним з одного прекрасного міста – Львів.

Не буду приховувати, з першого погляду Антон мені не дуже сильно сподобався, але коли я почула, що в нього є своя квартира, я миттю закохалася.

Не засуджуйте мене строго. Я все життя росла в селі, і лише коли влаштувалася на роботу, змогла оплачувати оренду житла в області.

Все про що я мріяла, це був свій дах над головою і щаслива сім’я.

Я не буду приховувати, що вийшла заміж за Антона, як то кажуть, з розрахунку.

Але ми справді дуже гарно живемо, хоча свекруха завжди підозріло на мене дивилася. Але мені було байдуже, я жила з її сином, а не з нею.

На даний час ми виховуємо синочка. Златану три рочки виповнилося. Ось я й задумалася про другу дитину, оскільки час біжить дуже швидко.

Але на мій подив чоловік не дав мені чіткої відповіді на моє “прохання”. І якось дивно сказав, що треба мати свій дах над головою, а тоді і про друге дитя думати. Я, чесно скажу, відразу нічого не зрозуміла з його слів.

А в неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості.

Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила, що все це правда.

Виявляється, моя свекруха так вирішила перестрахуватися у випадку розлучення Антона.

Але тепер я собі так подумала, невже Антон настільки безхарактерний, що йому байдуже, що по документах він не власник?

А ще я тепер почала хвилюватися, оскільки за чотири роки проживання в цій квартирі, я багато грошей в неї вклала.

Ми і кухонну стінку змінили, і в коридорі все нове, сучасне та дороге. Навіть мої батьки давали мені гроші, щоб ми швидше все завершили.

А тепер виявляється, все це “доброчинність” з мого боку?

В свекрухи окрім мого чоловіка є ще і дочка. Я не здивуюся, як вона одного дня виставить нас на вулицю, а в цю квартиру заселиться Зоряна.

Читайте також: Ми з чоловіком десять років не мали дітей. І ось тепер, коли Боженька подарував нам подвійне чудо, я стараюся ховати їх від чужого ока. Живемо ми в селі, де всі і про всіх все знають, а як не знають, то додумають. Чутки завжди ширилися селами швидше, це не новина. Чоловік і мама кажуть, що я не права, що в нас час багато таких “випадків”, але я все-рівно боюсь осуду

Хитро зроблено, чи не так?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page