В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт.
Вже четвертий рік живу з чоловіком в його квартирі, а недавно вияснилося, що квартира насправді записана на його маму, мою свекруху.
З Антоном я познайомилася в Закарпатті, в басейні з термальними водами. Він тоді був там зі своїм другом, а я з двоюрідною сестрою.
Ми жили в одному готелі, тому за тиждень часу ми вже знали один про одного все.
Найголовніше було те, що ми з ним з одного прекрасного міста – Львів.
Не буду приховувати, з першого погляду Антон мені не дуже сильно сподобався, але коли я почула, що в нього є своя квартира, я миттю закохалася.
Не засуджуйте мене строго. Я все життя росла в селі, і лише коли влаштувалася на роботу, змогла оплачувати оренду житла в області.
Все про що я мріяла, це був свій дах над головою і щаслива сім’я.
Я не буду приховувати, що вийшла заміж за Антона, як то кажуть, з розрахунку.
Але ми справді дуже гарно живемо, хоча свекруха завжди підозріло на мене дивилася. Але мені було байдуже, я жила з її сином, а не з нею.
На даний час ми виховуємо синочка. Златану три рочки виповнилося. Ось я й задумалася про другу дитину, оскільки час біжить дуже швидко.
Але на мій подив чоловік не дав мені чіткої відповіді на моє “прохання”. І якось дивно сказав, що треба мати свій дах над головою, а тоді і про друге дитя думати. Я, чесно скажу, відразу нічого не зрозуміла з його слів.
А в неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості.
Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила, що все це правда.
Виявляється, моя свекруха так вирішила перестрахуватися у випадку розлучення Антона.
Але тепер я собі так подумала, невже Антон настільки безхарактерний, що йому байдуже, що по документах він не власник?
А ще я тепер почала хвилюватися, оскільки за чотири роки проживання в цій квартирі, я багато грошей в неї вклала.
Ми і кухонну стінку змінили, і в коридорі все нове, сучасне та дороге. Навіть мої батьки давали мені гроші, щоб ми швидше все завершили.
А тепер виявляється, все це “доброчинність” з мого боку?
В свекрухи окрім мого чоловіка є ще і дочка. Я не здивуюся, як вона одного дня виставить нас на вулицю, а в цю квартиру заселиться Зоряна.
Хитро зроблено, чи не так?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною