В неділю ми пішли в гості до майбутніх сватів, щоб детально обговорити весільні питання. На моє здивування з нами був присутній і біологічний батько Даринки, який за всі її 22 роки і спідниці не купив, не кажу вже про щось більше. Весілля повністю лягло на мої плечі, але я сам зголосився, бо любив її як свою рідну. І тут піднялась за столом така тема, яка розставила всі крапки над “і”.
***
8 серпня моя дочка вийде заміж. Останні пів року Даринка зі своєю матір’ю планували це весілля, перевернувши все догори дном. З її матір’ю ми не одружені, хоча живемо вже десять років разом. У минулому році Дарина закінчила університет, я оплачував його… Вона живе з нами весь цей час, хоча в її віці багато людей вже працюють і винаймають житло. Ще я купив їй автівку.
Час від часу в нашому житті з’являвся її недолугий батько, який не подарував їй ні копійки, постійно порушував обіцянки і був скоріше спалахом, ніж постійністю. Але вона все одно тягнулася до нього. Як інакше, адже це був її тато.
На весілля планувалося запросити 100 гостей. Так як я платив за все, я попросив свою дочку, щоб вона запросила 20 осіб від мене – моїх друзів і близьких. Вона відповіла, що це не проблема. Я сповістив цих людей, що незабаром вони отримають запрошення і заспокоївся. Але за кілька днів до весілля я зустрів свого друга на полі для гольфу. “Ну що, ти йдеш?” Він щиро здивувався і відповів, що його так і не запросили…
Ми дуже посварилися з моєю дружиною з цього приводу, так як виявилося, що з тих 20 осіб вони не запросили нікого… Я був дуже злий, я рвав і метав, але не міг зробити нічого – церемонія була вже зовсім скоро.
В неділю ми зустрічалися з сім’єю майбутнього чоловіка, на якому був присутній і біологічний батько моєї доньки. Моя дочка з захопленням сказала, що тато буде вести її до вівтаря в цей знаменний день. Всі вигукнули, як це чудово! А я відчував, як моє сеpце ділиться на частини… Я встав і сказав, що у мене є тост. Я сказав, що дуже радий, що був частиною сім’ї останні десять років, і що наречений і наречена відкрили мені очі на щось важливе.
Всі гості посміхалися. Я сказав, що зрозумів, що я помилково вважав себе кимось важливим у цій родині. На обличчях присутніх з’явився сум. Я сказав, що я даремно розраховував на них і через таку неповагу я надаю право оплачувати весілля справжньому батьку своєї дочки.
В той же день я розірвав усі відносини з цією сім’єю і повернув свої гроші. Егоїстично? Не думаю. Я б нічого не мав проти, якби до мене проявили хоч крапельку поваги.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!