Моєму чоловіку 45 років, я від Валери на вісім років молодша.
Виховуємо двох синів, вони самостійні, тому, можна сказати, що настав той час, що в нас з чоловіком розв’язані руки.
Ми двоє працюємо. Я помічник юриста, а Валера викладач в університеті. В них в родині всі великі математики, і навіть один з наших синів перебрав любов до цифр, і це було помітно з раннього дитинства, до речі.
Ми маємо свій дах над головою. Не скажу, що чоловік заробляє багато. Але якщо скласти до купи наші дві зарплати, то виходить сума, на яку можна добре жити і виховувати дітей.
Ще донедавна все в нас було добре. Я купляла собі, все, що хотіла, але не тратила гроші на будь що. Як і кожна жінка я хочу гарно виглядати. Раз в місяць ходжу на манікюр, брови, нарощую по великих святах вії. Ну і косметолога ніхто не відміняв.
І якось, я навіть не помітила, як все почалося, Валера почав мені говорити, “Для чого тобі все це?”
Йшли ми на хрестини до друзів, я купила собі нову сукню, чоловік скривився: “невже тобі немає що одягнути? Повна шафа одягу!, – сказав чоловік і витягнув вішак, на якому висіла вишиванка.
“Ну як ти собі уявляєш, я одна буду у вишиванці?”
Якось з тим змирився. Потім була моя поїздка з кумою в Болгарію на море, і я купила собі купальник. Знов було ниття, бо мало того, що я гроші витрачаю на відпочинок, так тут ще й на “аксесуари”.
Потім були причіпки за продукти, як тільки весна почалася. Не сподобалось Валері, що я купила аж по кілограму огірків, помідорів і молодої капусти, бо все це захмарні гроші. Правда, коли вже їв, то мовчав.
А недавно сталося таке, що взагалі мене здивувало. В мене своя автівка, я сама на неї заробила і навіть купила. І ось чоловіку не сподобалося, що я до подруги, яка живе за два кілометри від нас, їхала на автівці, і потратила бензин, який в наш час не дешевий.
Я все розумію, але в нас є гроші, чому я повинна ходити пішки, чи їздити на трамваї, як він каже?
Але недавно я дізналася, звідки ноги ростуть.
В неділю ми відвідували мою свекруху і свекра. Валера був з ними на кухні, а я сервірувала стіл. І ось що я почула від “дорогої” Ірини Володимирівни.
– Ти Лесі не натякай, а прямо в лоб кажи, щоб грошима не тринькала, бо часи важкі. І я тебе хочу попросити, тільки щоб невістка не чула і не знала, щоб ти нам цього місяця за комунальні оплатив. Нам з татом не хватає, бо все на аптеку йде.
Я не проти, щоб чоловік допомагав батькам. Я сама можу мамі своїй допомогти, і навіть словом про це Валері не обмовлюся. Але моя мама мене не просить, щоб чоловік в кафе на обід не ходив, а з дому судочки брав, бо треба економити.
Мені дивна її позиція. На дружині економ, а нам допомагай…
Хіба це нормально?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
