– Могла б і мене до цього подарунку втулити. Ти ж знаєш, що в нас грошей немає зайвих, – сказала ображено сестра, тримаючи найменшу донечку на руках.
В нашої мами був ювілей – 65 років.
Живе мама з батьком в селі, поруч, через три хати живе і моя старша сестра Катя. В сестри четверо дітей і всі дівчатка. Вони все чекали хлопчика, спадкоємця, а Катя приводила на світ донечок. В двох з них, найстаршої і найменшої, я за хресну маму.
В мене також є сім’я, але не така велика як в Каті. З чоловіком живемо в місті і виховуємо десятирічного синочка.
В нас свій сімейний бізнес. Ми з чоловіком багато працюємо, щоб щось мати. Ми і відпочивати знаходимо час, бо потрібно перезарядитися. Без цього можна просто вигоріти.
Сестрі я помагаю чим можу, особливо дітям. Кожного разу коли їду, то всім якийсь одяг купую і іграшки і смаколики. Сестра живе скромно, а все тому, що чоловік не зацікавлений в тому, щоб копійку в дім принести. В сестри ні умов в хаті нормальних ні нічого.
Чоловік Каті єдине, що любить казати, лежачи на дивані: “Всі бізнесменами не можуть бути. Це вам так пощастило”.
Та якби ми пупком догори лежали з чоловіком, то і б самі не мали нічого. Як то кажуть, під лежачий камінь вода не тече.
Перед ювілеєм мами ми всі зустрічалися на полі, бо копали картоплю. Ось мама і запросила нас до неї на свято, і наголосила, що ніяких подарунків не потрібно, головне, щоб всі рідні були здорові і помогли їй трохи стіл накрити.
Стіл накрити то таке, ясна річ, що я всього навезу і приготую.
Але в такий день маму залишити без подарунку я не могла. В неї була пральна машинка, але вже старенька. Ось я і вирішила їй купити нову.
В неділю ми всі були на батьківському подвір’ї, як заїхала у ворота автівка, яка і привезла з доставкою наш подарунок.
Я з чоловіком і сином вишикувалися біля іменинниці і дружньо привітали, в кінці заспівали навіть Многая літа.
Сестра ж стояла збоку, тримаючи на руках найменшу доньку і помітно нервувала.
Коли ми залишилися з Катею на одинці, вона сказала, що їй не сподобалось, що холодильник я тільки від себе подарувала. Що нічого б мені не сталося, якби я сказала мамі, що це від нас двох.
Я якось і не подумала про це. Та й яка різниця. Мама знає, що в Каті як таких грошей немає.
З того часу сестра на мене ображається.
А я не розумію, чим перед нею завинила. Може тим, що скільки себе пам’ятаю, допомагаю її сім’ї?
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!