В неділю після церкви ми домовилися зі свахою про зустріч. Питання таке, що чекати не може. Нічого не скажу, що зять, що свати, у нас дуже хороші. А ось що в голові моєї дочки, я не знаю. Розумію тільки одне – треба втручатися, бо діла не буде.
Мати Олесі дуже переймається донькою. Ні, у неї чудовий чоловік, є своя квартира, була робота. До декретної відпустки була. І ось тут якраз вся суть і криється. Із декрету, за всіма спостереженнями Любов Петрівни, донька виходити не планує. Олеся має троє дітей, старшому тільки виповнилося три роки, а молодшій чотири місяці.
Спочатку мати дуже підтримувала доньку в бажанні мати дітей. Перші два цікаві стани пройшли досить благополучно, а потім Олеся вирішила, що хоче третю дитину. “Діти – це ж щастя, як можна їх не хотіти?”, – дивується Олеся.
– Організм повинен відпочивати, ще час потрібен для того, щоб відновитись, а ви щороку на світ приводите дитятко, про що ви тільки думаєте, ви ж дорослі люди, — каже вона. Лікар має рацію. Третій цікавий стан протікав не легко, до того ж Олеся намагалася приховувати деякі нюанси, щоб її не положили в палату. Просто в такому разі вдома залишилися б двоє маленьких дітей, доглядати яких нікому.
Та й загалом діти вимагають уваги. Старший хлопчик погано розвинений на свій вік. У квартирі у Олесі постійний бардак, все розкидане, речі та іграшки валяються під ногами. Прибирати вона просто не встигає. Це не дивно, коли все можна встигнути. Три дитини. У кожного свій графік та свій характер. Та й особливого бажання щось робити у Олесі також немає.
Вона як може підтримує Олесю. Було б добре навіть пожити якийсь час разом, але річ у тому, що і мати, і свекруха ще не на пенсії, їм доводиться ходити на роботу. А ось допомогти невістці та доньці з дітьми виходить лише після робочого дня. Звичайно, така допомога є просто мінімальною. А чоловік, будучи єдиним годувальником у сім’ї, змушений працювати на півтори ставки, щоб прогодувати дружину та дітей. Від нього теж на допомогу чекати не доводиться, він постійно на роботі.
Настрій у Олесі сумний, це і зрозуміло, тут із двома маленькими дітьми важко, а з третім на руках… Єдине, що якось піднімає Олесі настрій – це те, що вона мріє про четверту дитину.
Мама Олесі просто в подиві. Вона не може зрозуміти мотиви поведінки дочки.
– Тут треба дітьми займатися, розвивати, дбати, їх і так уже достатньо. Зараз багато хто не наважується навіть другу дитину, не кажучи вже про третю. А донька про четверту мріє. Що вона думає, я не знаю. Добре б діти однієї статі були й хотілося б хлопчика чи дівчинку, а тут бог послав різних діточок. То навіщо ще собі турбот додавати. І не відомо, як ще четвертий цікавий стан мине. Ось після третьої Олеся ніяк прийти в себе не може, тільки не зізнається. Я ще розумію, якби вік їх якось підтискав, а так ні їй, навіть зятю ще й тридцяти немає. Якщо так хочеться дітей, то можна почекати років п’ять-сім.
А потім уже вирішувати треба чи ні. Може, за цей період так уже встигнуть на няньчитися, що й не захочеться нічого. А якщо цікавий стан погано закінчиться, якщо з Олесею щось трапиться, як тоді з дітьми бути? Кому вони будуть потрібні? Гріх, звичайно, подібні припущення висувати, але в житті все може бути, тому на речі потрібно дивитися реально, а не через рожеві окуляри, — висловлює своє занепокоєння мати молодої жінки, а чоловік Олесі теж з одного боку і не бажає ще одну дитину завести, а з іншого якось і не проти.
– Ну, якщо хочеться тобі, то я згоден, — підтримує він дружину, ніби йдеться не про дітей, а про кошенят.
Олеся налаштована серйозно і як не намагається мати переконати її, нічого з цього не виходить. Олеся все жартує і посміхається при думці, що під серцем у неї знову битиметься нове життя. Олеся сподівається, що всі проблеми після появи на світ дитинки пройдуть самі собою, просто ще мало часу пройшло після третьої дитини.
– Організм сам відновиться, – упевнена жінка. Раніше так і було, але перші два цікаві стани були не такими, як третій. Мати вмовляє Олесю сходити на прийом до спеціаліста, але донька нічого навіть чути не хоче.
Вона скаржиться на те, що їй навіть до терапевта вирватися ніколи, не те що психолога.
– Навіщо гроші та час витрачати? Саме минеться. А діти — це радість і чим більше, тим краще, — впевнена Олеся. Ось тільки свекруха та рідна мати налаштовані не так оптимістично та дуже переживають і за саму Олесю і за дітей.
А що ви скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне
