В ніч на саме свято Архангела Михаїла нашому сину приснився цей сон. Ми з чоловік вбігли в його кімнату, і стали заспокоювати Давида, та той все не вгамовувався. – Сонечко, заспокойся, це всього лише сон, – але син всяко нам давав зрозуміти, що потрібно діяти негайно. І коли він вказав на важливу деталь, ми вирішили розповісти сину всю правду. Для мене це було дуже важко, але іншого виходу ми не бачили.
Давиду було 14 років. У нього намічався день народження, хлопчик навіть не знав, який подарунок хоче, настільки в нього було безтурботне життя. Він мав і велосипед, і скейт, і новомодний комп’ютер.
Хлопчикові не вистачало лише одного — брата, або ж сестрички. Він давно говорив про це батькам, але ті відмахувались. І він вирішив вигадати собі брата. Несправжній родич був із ним поряд уже кілька років. Про це ніхто не знав, Давид зберігав свою таємницю, щоб не зіткнутися з глузуванням. Він завжди з ним радився, гуляв та ділився секретами.
Згодом Давид навіть перестав спілкуватися з друзями, адже з братом йому було цікавіше. Неіснуючий брат замінив йому усіх.
Якось батьки серед ночі почули дивний гомін у кімнаті сина. Вони забігли і побачили, як Давид весь тремтить. Вони почали його будити, заспокоювати та питати, що сталося.
– Братик! Братику — вигукував Давид.
– Який брат? – здивувався батько.
– Моєму брату потрібна допомога. Йому дуже важко там живеться.
– Сонечко, у тебе немає брата. Це просто не дуже хороший сон, — почала заспокоювати мама.
– Ні, це реально. Мій брат живе у селі. Йому потрібно допомогти. Я мушу це зробити!
Все це повторювався з кожним днем. Невдовзі Давид міг описати те місце, де живе його “брат”. Він бачив статую у вигляді лева, вулицю та будинок з коричневим дахом. Коли він вкотре розповів про це батькові, той дізнався про місцевість.
– Це може бути лише одне село — там вже давно стоїть така статуя. Їхати недалеко, десь пів години, – сказав батько.
– Навіщо вам це село? Це просто поганий сон! — нервувала мама.
Декілька днів ця тема не піднімалася. На вихідні батьки покликали Давида до себе, щоби серйозно поговорити. Вони попросили його не перебивати та уважно вислухати.
Батьки зізналися, що Давид їм не рідний. Вони всиновили його ще в дитинстві і всі ці роки любили як свого рідного сина. Як з’ясувалося, у Давида був брат-близнюк, якого справжні батьки забрали додому, відмовившись від другої дитини, тобто Давида.
– Я відчував, що він є. Думав, що то моя фантазія, а це правда!, – вигукнув Давид.
– Так. Мабуть, ви дуже пов’язані з ним. Так як ти бачив уві сні лева, я вирішив поїхати туди і все перевірити, — сказав батько.
– Ти бачив мого брата?
– Так, батьки справді у нього не дуже добрі. Ми купимо гостинців і поїдемо до Михайлика.
– Сьогодні? – зрадів хлопчик.
– Давай завтра вранці, адже вже пізно. Він дуже на тебе чекає.
Коли Давид побачив знайомий силует, він розплакався. Вони зустрілися ще раніше, до першого знайомства. Ось такий сильний зв’язок між найріднішими людьми.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
