fbpx
життєві історії
В одному домі зі свекрухою я прожила більше 25-ти років. По-різному було, але одне я зрозуміла і прийняла: мати мого чоловіка – це мати. І як би важко не було, я їй поступалася в усьому. І для себе вирішила – нам нема чого ділити

В одному домі зі свекрухою я прожила більше 25-ти років. По-різному було, але одне я зрозуміла і прийняла: мати мого чоловіка – це мати. І як би важко не було, я їй поступалася в усьому. І для себе вирішила – нам нема чого ділити, у нас загальний чоловік.  Для неї це улюблений син, для мене – чоловік, ось і все.

Я ніколи не ревнувала чоловіка до мами, і часто сама нагадувала чоловіку, що сьогодні день народження, чи, наприклад, день матері, щоб не забув часом привітати. Вважаю, що саме таке ставлення і допомогло нам з чоловіком щасливо прожити разом стільки років.

У нас з чоловіком двоє діточок, і я з дитинства вчила їх поважати батьків, дідусів та бабусь, тому що сподіваюся, що теж колись стану бабусею.

Скажу правду, дочка дзвонить часто, а син дуже-дуже рідко. Засмучуюсь, але себе стримую. І вважаю, що у дівчини, з якою він зараз живе, немає того, що було у мене в молодості, підказати, щоб зайвий раз згадав про матір і про батька.

Хочеться сказати молодим дівчатам, що ви теж будете мамами та бабусями і будете чекати дзвінка від свого дорослого сина чи доньки, все повернеться бумерангом. Будьте уважними до своїх свекрух.

Будьте щасливі та здорові, але не забувайте, хто народив, виховав і виростив коханого вам чоловіка, і кому ви за це повинні бути вдячні.

Передрук без посилання на ibilingua заборонений!

Фото ілюстративне – lady.tochka

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page