В один момент я ледь не призналася мамі Андрія, що насправді Микитка не є її рідним онуком. Річ у тім, що Любов Степанівна душі не чує у старшому онуку, а ось молодшого Матвійка для неї ніби не існує. Добре, що в останній момент я стрепенулася. Думаю, після такого “сюрпризу” вона б забула дорогу в наш дім.
– У старшому онуку Любов Степанівна душі не чує. Вона постійно балує його, дорогі цяцьки купує. Цього року телефон хотіла купити, але чоловік відговорив, не треба йому це ще… А Матвійку, молодшому нашому синові, нічого дарувати на новий рік не збирається. Каже, він ще маленький! — бідкається 28-річна Софія.
– А скільки молодшому?
– Два роки. І Матвій чудово розуміє, що таке подарунки. Ми самі йому купимо, це не проблема, просто вкотре свекруха ділить онуків. Ну як це можна? Чоловік уже сто разів із нею говорив, нічого не допомагає.
Любов Степанівна навіть не приховує того, що до онуків ставиться по-різному. Старшого Микитку вона обожнює, а ось до молодшого Матвійка ставиться байдуже. Мало того, вона була проти його появи на світ.
– А ви зможете двом дітям дарувати свою увагу і любов?, – повторювала вона.
Проте молоде сімейство робило так, як хотіло. Тим більше, вони були самостійними, у мами нічого не просили, чого їм її слухати?
– Свекруха навіть на виписку не прийшла. Мабуть, спеціально так зробила, – розповідає Софія.
Любов Петрівна щоразу каже невістці, що треба ставити ставку на якість, а не на кількість. Краще привести на світ одну дитину, але дати їй все: від хорошої освіти до квартири. Із двома дітьми складніше, вважає родичка.
Свекор нейтрально ставиться до обох онуків. Проте свекруха яскраво демонструє свою ворожість. Чоловік її у всьому слухається, тому вона вирішує, який онук буде улюбленим. Проте питання в тому, що Любов Степанівна не знає правди – Микита не її онук.
Софія познайомилася із Андрієм доволі цікаво. Вона поверталася з клініки, де їй сказали, що вона чекає дитину. Батько малюка був до такої звістки не готовий. Софія йшла тротуаром сама не своя, і буквально звалилася в руки Андрію. Їй стало погано, а він її підхопив, і дав необхідну допомогу.
З того дня вони й почали зустрічатися. Андрій відразу сказав, що прийме її дитину за свою.
За кілька місяців вони вже подали заяву до РАЦСу. Саме тоді й домовилися, що ніколи не згадуватимуть справжнього батька Микити. Тим більше, малюк був дуже схожий на зведеного батька, ніхто не сумнівався у їх спорідненості.
Андрій повністю замінив хлопчику батька. Він всіляко допомагав Софії та ніколи не згадував про ту ситуацію. Згодом Софія й сама почала забувати правду.
Навіть коли на світ з’явився молодший син від Андрія, чоловік, як і раніше, добре ставився до старшого. Все було б нормально, якби не вибрики свекрухи.
Подружжя не хоче розкривати правду. Нехай краще і далі свекруха няньчиться зі старшим. Якщо вона дізнається правду, то взагалі забуде дорогу в цей будинок. Саме тому немає сенсу ворушити минуле.
Ви згодні?
Фото ілюстративне
