– Синку, хіба так можна? Це ж твій брат, та ще й молодший! Ось ти своє життя повністю облаштував, а у нього все тільки починається. Що за дурні образи? Приїжджай з дитиною, заодно і нам допоможеш.
– А що, Ігор допомогти не в змозі? – огризався старший син.
– У нього справи якісь, а тато зовсім вже немічний. Нічого не може осилити… – цікавим тоном сказала матір.
– Я допомагати не буду! А якщо хочете, щоб допомагав, нехай Ігор більше зі своїми дружками не приїжджав. А то як гуляти, то завжди готовий, а як допомагати – бігом в кущі. – сказав Андрій і вимкнув телефон. Чоловіка вже дістала ця ситуація, але порушена гордість брала своє.
Ігор і Андрій росли абсолютно різними дітьми. Андрій завжди намагався допомогти батькам, не просив грошей і домагався всього сам. Ігор, навпаки, звик жити на подачки. Його мало цікавило, де беруться гроші. Йому було цікавіше їх витратити.
Ігор скомандував, що хоче вчитися в місті. Поступив на платне відділення будівельного технікуму. За освіту, звичайно, довелося платити батькам. Єдиний плюс, в місті Ігор зійшовся з якоюсь дівчиною. Батьки й гадки не мали, що за одна. Єдиною перевагою майбутньої дружини була наявність двокімнатної квартири. Однак життя у молодих не склалося і через два роки Ігор повернувся в рідне село.
Андрій вважав, що дівчина просто позбулася нероби зі своїх апартаментів, побачивши його справжнє ставлення до життя. Дома Ігор особливо батькам не допомагав. Влаштувався на якусь мінімальну зарплату, щоб вдома не сидіти і моралі не слухати.
До слова, Андрій в той момент вже був давно одружений, виховував дочку Соломійку і взяв з дружиною квартиру в кредит. Також, чоловік регулярно допомагав батькам. У той момент він займав досить перспективну керівну посаду.
Звістка про покупку дачі батьками була сприйнята синами зовсім по-різному. Андрій підтримав ідею і з радістю зголосився допомогти і матеріально, і фізично. Ігор, навпаки, сказав, що йому таке не треба і ноги його там не буде. Батьки особливо не засмутилися, адже старший син завжди допомагав, а від молодшого вони допомоги і не чекали.
І ось, коли будівництво було вже практично закінчено, і дача ніби розквітла, Ігор різко змінив свою думку і почав частенько приїжджати туди зі своїми друзями.
Хлопці завжди дуже активно проводили час: смажили шашлики, добре святкували, залишаючи після себе купи сміття. Допомагати батькам Ігор навіть не збирався. А ті все сподівалися, що син дозріє до власної сім’ї.
Та Андрія такий розклад речей зовсім не влаштовував. Під час перебування молодшого брата на дачі він не міг там перебувати з родиною. Діти боялася дядька і його галасливої компанії, а дружина зовсім не горіла бажанням прибирати гори сміття після гостей Ігора.
Дача вимагала догляду. Для вмілого господаря там завжди була робота і в саду, і в городі. Андрій ніколи не приїжджав на дачу просто відпочити. Він горбатився з ранку до вечора, наводячи там порядки. Батьки дякували йому, але ніяк не залучали молодшого сина до мінімальної допомоги.
В один прекрасний день Андрій таки не витримав. Він висловив все, що думає про цю ситуацію брату. Той тільки знизав плечима, а батьки стали на бік Ігора, просячи Андрія бути мудрим і поблажливим. Тоді чоловік пообіцяв, що більше він на цій дачі не з’явиться.
Місяць все було тихо і спокійно. А потім кількість роботи, необхідної для виконання, збільшилась до гігантських меж. Батьки реально не справлялися. Мама почала телефонувати Андрію і всіма правдами-неправдами благати його допомогти. Чоловік тримав оборону до кінця. Аргументи на нього не діяли. Мама так і не поговорила з Ігорем. А якщо і поговорила, то той просто відмовився допомагати батькам.
Зрештою Андрій не витримав і порадився з дружиною. Кредит у них вже практично був погашений. Можна було сміливо брати ділянку і приступати до її облаштування. На тій же вулиці, де була дача батьків, якраз продавався пристойний будиночок. Дружина підтримала свого чоловіка у всьому.
Незабаром Андрій купив дачу і зайнявся її облаштуванням. А батькам нехай Ігор допомагає. Тепер все справедливо!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – blog.metro
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
