fbpx

В Олексія ще той характер, тому коли він одружився з Людою, а після ще й іпотеку вони оформили, ми з чоловіком видихнули, бо таки “спихнули” сина в руки дружини. Дуже ми багато з ним мали неприємностей. Та недавно наше щастя закінчилося, бо Олексій з чемоданами в руках і з сім’єю постали на нашому порозі. “Час важкий. Треба один одного підтримувати. Тому ми з вами жити будемо, а свою квартирантам будемо здавати”

В Олексія ще той характер, тому коли він одружився з Людою, а після ще й іпотеку вони оформили, ми з чоловіком видихнули, бо таки “спихнули” сина в руки дружини. Дуже ми багато з ним мали неприємностей. Та недавно наше щастя закінчилося, бо Олексій з чемоданами в руках і з сім’єю постали на нашому порозі. “Час важкий. Треба один одного підтримувати. Тому ми з вами жити будемо, а свою квартирантам будемо здавати”

Коли молодший син зустрів Люду, ми з чоловіком дуже зраділи, а коли після весілля вони оформили іпотеку, то щастю нашому не було меж. Але щастя наше тривало не довго. Не минуло й три роки, як син постукав в наші двері з чемоданами в руках.

Наш старший Дмитро ще під час навчання виїхав в Америку і там і залишився. Одружився він на нашій українці, виховують донечку і сина.

З Дмитром ніколи не було проблем, він гарно вчився, був вихованим і милим хлопчиком. А ось Олексій нам давав “джазу”.

Важкий в нього характер, дуже швидко він “спалахує”, як сірник. Важко з ним жилося, бо все десь влізе і потрібно було весь час бути “на чику”.

Ось тому коли він зустрів Люду, ми й видихнули з чоловіком, бо думали, що нарешті злізе він з наших плеч.

Так на початку і було. Молодята навіть оформили іпотеку і почали її виплачувати.

Але прописаний син був у нашій квартирі. І ось пів року тому в Олексія почались певні проблеми на роботі. Як виявилося, він когось підставив і влип на певну суму, якої в нього немає, а тут ще і іпотеку кожного місяця покривай.

Ось він і додумався, щоб свою здавати в оренду, а сам з сім’єю він до нас переїде жити.

– В мене ж тут частка моя є, тому все законно.

Я в подиві, чесне слово. Ми з чоловіком не звикли жити з чужою людиною. Як не крути, а Люда для нас чужа. В неї свої правила, а в нас свої. Ми просто не уживемося і я це відчуваю. Я не хочу бути причиною їх розлучення.

Але син не хоче нічого міняти і каже, що це найкращий вихід, щоб вийти зі скрутного становища.

– Зараз такий час важкий, треба йти один одному на зустріч.

Я його розумію, але хто зрозуміє нас з чоловіком, я не знаю.

Надіюсь, Олексій таки змінить свою думку, щодо спільного проживання…

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page