В п’ятницю мене розбудив галас на сходовій клітці. Я за секунду одяглась і миттю вилетіла, щоб побачити все на власні очі. Спершись на тростинку біля ліфта стояла засмучена Анна Степанівна, і раз у раз повторювала: “За що ж я вам віддам? У мене ж пенсії, всього три тисячі”
Нещодавно я прокинулася від дивного галасу. У під’їзді хтось вигукував, хтось виправдовувався. Потім знову були дивні звуки. Я встала з ліжка.
– Напевно, трубу прорвало!, – подумала я, і бігцем побігла у ванну. Так, справді, зі стелі бігла вода, і скрізь були калюжі на підлозі.
Я зрозуміла, що то сусіди сперечаються. Я вийшла на сходовий майданчик. Виявляється, трубу прорвало на третьому поверсі, у квартирі, де мешкає самотня пенсіонерка Анна Степанівна. На неї налетіли мешканці другого поверху. Я їх розумію: адже їм дісталося більше.
– Та мені байдуже, хто винен! Це ви мене затопили! Я і відео зняв і фотографії зробив. Я лише недавно ремонт закінчив робити у своїй квартирі! Тож шукайте гроші! Відшкодуєте мені все!
– Звідки ж у мене такі гроші? Адже у мене ж пенсія маленька, лише 3 тисячі! – плакала наша сусідка.
– А мені все одно! Шукайте гроші!
– А я вас теж затопила? — спитала бабуся.
– Так. А що трапилося взагалі?
– Та розумієте, труба почала капати ще три дні тому. Я викликала слюсаря, а він прийшов і сказав, що це просто конденсат. А потім трубу прорвало. Основний стояк. Вода вже давно біжить. Я дзвонила, а мені кажуть, що коли слюсар звільниться, то й прийде. А поки що треба воду перекрити. Мені ось двірник допоміг це зробити.
– А що каже головний?
– А він навіть слухавку не бере!
– А можна я подивлюся, що у вас у квартирі сталося?
– Так звичайно. Тільки де ж мені гроші брати на ремонт чужих квартир?
Я зайшла до квартири разом із Анною Степанівною. Я подивилася на трубу і зрозуміла, що дефект у металі труби утворився тут через природне зношування.
– Так це ж не ваша вина! А загальний стояк – це зона відповідальності фірми.
– Але мені сказали, що якщо у мене в квартирі прорвало трубу, то за це все маю відповідати саме я.
– Вони вас обманюють! Давайте зі свого телефону зателефоную.
– Ну, подзвоніть! – Сказала бабуся, особливо не сподіваюся на успіх.
Я набрала номер головного:
– Я дзвоню, щоб повідомити вам про факт затоплення в нашому будинку. Ви повинні надіслати представника компанії, щоб було правильно складено акт.
– Ми знаємо! Але зараз нікого немає! Зателефонуйте у понеділок.
– Але ж ми перекрили воду, зараз увесь будинок без води. А ще попереду – вихідні.
– Ну і що?
– Як ваше прізвище, ім’я та по батькові?
– А це вам навіщо?
– А ми зараз дільничного викликатимемо. А йому треба буде написати в заяві: хто виклик приймав!
– Одну хвилинку! Співробітник підійшов. Зараз він до вас приїде.
– Добре, чекаємо!
Незабаром приїхав співробітник компанії та був складений акт. Була вказана причина прориву, була відзначена і недбалість слюсаря, який приходив і оглядав трубу перед цим.
– То виходить, що я не винна і мені не доведеться ні за що платити? — не могла повірити Анна Степанівна.
– Так, саме так. Ви точно не платитимете. За все платитиме компанія. Так що все гаразд!
– Дякую вам велике! Мені головне, щоб мене ні в чому не звинуватили.
– Пощастило вам! – сказав молодий хлопець, який до цього вигукував на сусідку.
А я була дуже рада, що змогла допомогти людині, яка насправді була ні в чому не винна…
Фото ілюстративне