В п’ятницю Олег повернувся з роботи раніше, як він сказав – короткий день. Але замість того, щоб зателефонувати і спитати, чи не потрібно щось по дорозі купити в супермаркеті, він постав на нашому порозі з “пінним” в руках. А коли побачив, що до борщу немає жодного кусочка хліба, став мене в цьому дорікати. Чесно, в мене здали нерви. Для повного розуміння, я в декретній відпустці, а нашому сину Златану трішки більше рочку
Від декретної відпустки я очікувала багато чого, але не того, що відбувається зараз. У мого чоловіка Олега склалося враження, що якщо я не ходжу на роботу, то повинна встигати дома бути і мамою, і господинею на кухні, і прибиральницею…
Коли одна з моїх подруг розповіла мені про те, як вона насолоджувалася декретною відпусткою, я дуже чекала на неї. Судячи з усього, це мав бути спокійний період, коли я буду грати вдома з дитиною, і просто насолоджуватися материнством. Чи то дівчата мені збрехали, чи то я десь помиляюся, але декрет мене губить.
Ми з чоловіком Олегом до появи на світ сина всі справи по дому і не тільки робили разом. Хто перший звільнився з роботи, той їхав за покупками в супермаркет, те саме стосувалося і прибирання і прання і приготування їжі.
У календарі, який ми приклеїли скотчем до холодильника, був чіткий розподіл наших обов’язків. Я точно знала, коли моя черга відвезти собаку на стрижку чи відвезти автівку на сервіс.
У календарі були не тільки обов’язки, а й дні, коли я йду потренуватися або зустрітися за кавою з подругою. Дивлячись сьогодні на календар, мені хочеться плакати. Рівно півтора року я в декретній відпустці. Таке відчуття, що я замкнута в чотирьох стінах.
Після появи на світ сина все пішло на спад. У Олега склалося враження, що якщо я фактично цілий день вдома, йому вже нічого не потрібно робити. Він мені не раз дзвонив з роботи, щоб я йому щось забрала, наприклад, з пошти, або ж навпаки, замовила. Він непомітно почав звалювати на мене всі свої обов’язки. Йому абсолютно байдуже, що я теж людина, а бути матір’ю — важка робота.
Перші пів року наш Златанчик прокидався більше десяти разів за ніч. Він майже не спав протягом дня, і я стільки всього робила з ним на руках. Я маю на увазі приготування їжі, вигул собаки чи складання випраного одягу. Щоразу, коли я клала його в ліжечко чи манежик, він починав кричати. Іноді я не розуміла, що роблю, але я не мала іншого виходу, як терпіти це. З дня на день я думала і надіялась, що буде краще.
Але цього не відбувалося. Олег для того, щоб мені було хоч трішечки легше, нічого не робив. Більше того, він навіть почав скаржитися.
– Коли ти збираєшся випрати мою сіру сорочку ? — обурювався він.
– А чому собака такий лахматий. Ти хіба не на минулому тижні його повинна була завести на стрижку? — запитав він із “пінним” в п’ятницю в руці.
Мій чоловік весь час поводиться так, ніби я сиджу дома, нічого не роблю, і ще й огризаюся. Він живе в ілюзії, що його син грається сам в манежику, а я переглядаю новини в соцмережах. Коли я кажу Олегу, що втомилася, він регулярно сміється з мене.
– Втомилася? З чого? Ти ж в декретній відпустці, – щоразу сміється він.
Я з нетерпінням чекала декретної відпустки. Але реальність показала мені, наскільки вона може маніпулювати психікою жінки. Замість мами я стала прачкою, посудомийкою, кухарем і іноді жінкою для чоловіка. Не можу дочекатися того дня, коли син піде в садок, а я на роботу. Якщо я коли-небудь “ображала” свою роботу, я беру свої слова назад. Принаймні я там почувалася людиною. Іноді хтось навіть робив мені компліменти.
Давно вдома не чула приємних слів у свою адресу. Моя самооцінка осунулася нижче плінтуса. Мабуть, я вже розумію, чому кажуть, що дитина — ще одне велике випробування для стосунків. Це покаже, як справи у пари насправді. Якби я оцінювала нас двох з Олегом, я б сказала, що він не самоствердився, як чоловік. Можливо, зараз в мені говорить образа, але це правда.
Тому, коли подруги запитують мене, як мені в ролі мами, я кажу їм правду…
А як у вас з цим справи? Ваші чоловіки вам допомагають? Чи це тільки мені так з Олегом “пощастило”?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua