В п’ятницю я прийшла з роботи дуже втомлена. Працюю я нянечкою в садочку, а в той день, крім звичної роботи, був ще й виступ. Я вже п’ять років, як розлучена і одна виховую сина. Ігор уже дорослий, нічого не скажу. Але щось не щастить йому з роботою. Я ледь роззулася і пройшла на кухню, де мене знову чекав “сюрприз”.
Я вже уві сні бачу цю нескінченну гору брудного посуду. На роботі доводиться не менше чотирьох разів на день мити посуд, так ще й додому повернешся, а там те саме тебе чекає! На кухні гора немитого посуду на день зібралася.
Це при тому, що в квартирі мешкають лише дві людини: я і син. Але за кількістю немитого посуду ввечері складається враження, що тут мешкає не менше десяти людей. А може, й більше!
Така кількість брудного посуду збирається надвечір щодня!
Я живу зі своїм сином. Ігорю нещодавно виповнилося двадцять чотири роки. Він тимчасово залишився без роботи і цілими днями сидить дома.
Можна тільки уявити, коли безробітний молодий організм сидить і нудьгує вдома. Протягом дня він з’їдає все, що знаходить у нашому холодильнику. При чому поводиться так: поїв, поставив посуд у раковину. Потім знову. І так багато разів на день.
Ось і набирається надвечір величезна гора.
Хто все це має мити? Звичайно, мамо! А хто ще? Прийде вона ввечері після роботи і перемиє все, що син наставив за день.
Саме так і міркував мій син багато років поспіль.
Мама ж, у сенсі я, поверталася з роботи, не відчуваючи ні рук, ні ніг. Адже я працюю в дитячому садку нянькою. Зараз це називається помічниця вихователя, але суть не змінилася: весь день суцільне прибирання та миття посуду.
Той, хто в курсі цієї роботи, знає, як багато потрібно мити посуд після чотирьох прийомів їжі.
Це не схоже на миття посуду дома, навіть у великій сім’ї. Тут за раз потрібно перемити по три десятки комплектів посуду. Адже є ще й каструлі, склянки, кухлі.
Поверталася я втомлена додому, а тут на кухні знову гора. Доводилося перемивати купу посуду, щоб не залишати на наступний день, адже сам він нікуди не подінеться. Ось Ігорчик постарався так постарався.
Довгий час я все це мила. Обурювалася, але вважала ситуацію безвихідною. Тільки моєму терпінню прийшов кінець!
Якось я прийшла додому дуже втомлена від важкої роботи, настрій був не найкращий. Зайшла на кухню, глянула на чергову гору…
Вирішила випити кави, але на кухні не знайшла жодної чистої чашки!
Це стало останньою краплею! Сама собі дивуючись, я покликала сина на кухню і як слід його “вичитала”.
– Так більше не буде! Цілий день я мию посуд на роботі, а коли приходжу додому, тут теж купа брудного посуду. Я вже його бачити не можу! Мене нудить! Тобі зовсім не шкода мене? Невже ти не можеш вимити за собою хоча б чашку?
Ти перетворився на ледаря. Згадай, після мене хоч раз залишався брудний посуд? Я встигаю все вимити навіть коли поспішаю на роботу! Із цього дня посуд ти миєш за собою сам. Поїв, помий!
На мій подив син не став сперечатися і погодився. Тепер я з радістю повертаюсь додому та заходжу на кухню. У раковині пусто, посуд чистий. Чудово! Не розумію, як я могла так довго це терпіти.
Чому таке прозріння не прийшло раніше.
Не робіть моїх помилок!
Фото ілюстративне
