В п’ятницю я стараюсь наготувати їжі на всі вихідні, тому з кухні майже не виходила. Від дзвінка, який пролунав ближче обіду, я ледь не підскочила. – Христя, а можна я з Юлечкою до тебе на деякий час переїду жити? – сказала загадково сестра. Ну що їй далі не те? Свекри квартиру купили, чоловік любить і цінує. – Що знову трапилось? – Давай не по телефону. – Через пів години Інна вже була у мене.
***
Ближче до обіду задзвонив телефон. Інна (моя сестра) спантеличеним голосом мовить в слухавку:
– Христя, можна ми до тебе приїдемо, нам більше ніде жити.
– Звичайно, приїжджайте, – захвилювалася я.
Сестра кинула телефон і вже хвилин через 30 була на порозі моєї квартири разом з валізою. Я здивовано глянула на неї.
– Ну, чого ти дивишся?! – сказала Інна. – Нам більше ніде жити, ми з Юлечкою поживемо у тебе.
– Як ніде? – здивувалася я. – У тебе ж є квартира, яку вам подарували Олега батьки.
Інна трохи зам’ялася, потім видала.
– Не можу я з ними жити. А тобі що, для мене з племінницею місця в квартирі шкода? Ти нас не пустиш, і нам з Юлею доведеться жити на вокзалі?
Інна вже готувалася розігрувати новий спектакль. Але я вже за стільки років звикла до її характеру, тому різко обірвала початок.
– Так, живіть, скільки завгодно. Я все одно одна. Тільки трохи занедужала, можу заразити, – попередила я.
– Одягни негайно маску, – зойкнула сестра.
У цьому вся Інна. Світ повинен неодмінно крутитися навколо неї. Я зітхнула і пішла шукати маску, попутно питаючи про те, що сталося. Сестра кинула валізу біля дверей і лягла на диван, приготувавшись до розповіді і заодно поплакати.
– Ой, ось тільки не треба, – промовила я, надягаючи маску.
– Ти безсердечна, ви всі такі, ніхто не хоче зрозуміти мене, пошкодувати, – почала нити вона.
– Інна, тобі самій як? У тебе не життя, а мед. Скільки можна скаржитися?
– Все погано. Я пішла від чоловіка. Завтра поїду подавати на розлучення, – видала вона нову порцію інформації.
– Нагадай, в який раз? – мені стало смішно.
– Христя, це не смішно! Уявляєш, ця вирішила до нас на пару днів приїхати. Ну, ні, нехай мій чоловік вибирає або я, або вона, – знову розлютилася сестра.
– Вона – це хто, вибач?
– Хто-хто, сестра його, Зоряна, та ще особа, – пробурчала вона.
Інна не любила всю сім’ю свого чоловіка. Хоча ті ставилися до неї дуже навіть добре. Батьки залишили квартиру, а самі переїхали в котедж, завжди їм допомагали без будь-яких зайвих питань, як матеріально, так і фізично. Онуку любили сильно.
Слова поганого не сказали жодного разу Інні, за що вона на них розсердилася для мене залишалося загадкою. Сестра її чоловіка, Зоряна, вийшла заміж за військового і переїхала до Харкова. Знаю тільки про те, що у них ніяк не виходить стати батьками.
– Уявляєш, подзвонила свекруха, каже, Зоряна у вас на кілька днів зупиниться, їй в лікарню потрібно їздити на обстеження, а від нас далеко по пробках до 8 ранку добиратися. Вона навіть мене не запитала, просто поставила перед фактом, – нила сестра.
– Інна, ти мене дивуєш, що поганого, якщо Зоряна поживе у вас пару днів, до того ж це квартира твоєї свекрухи, не забувай, – нагадала я їй.
– Терпіти не можу цю Зоряну. Нехай чоловік вибирає або ми, або вона, – заявила вона.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!