fbpx

В п’ятницю зідзвонились з подругами і домовилися про зустріч в торговому центрі. Я вже зав’язувала шнурки на кросівках, як у чоловіка замиготів телефон. Якийсь внутрішній голос підказував мені, що не до добра все це. І тут Валера пресумним голосом повідомив, що мама запрошує нас на святковий обід. Відмовитись неможливо. Декілька годин на збори, і ми на місці. Моєму розчаруванню не було меж

В п’ятницю зідзвонились з подругами і домовилися про зустріч в торговому центрі. Я вже зав’язувала шнурки на кросівках, як у чоловіка замиготів телефон. Якийсь внутрішній голос підказував мені, що не до добра все це. І тут Валера пресумним голосом повідомив, що мама запрошує нас на святковий обід. Відмовитись неможливо. Декілька годин на збори, і ми на місці. Моєму розчаруванню не було меж.

Зібралися сьогодні з подругами до торгового центру (біля нас якраз новий відкрився недавно), фільм переглянути, кави попити, новинами поділитися, попліткувати про наше дамське (в хорошому сенсі слова), одним словом, зібралися приємно провести день.

Чоловік обклався кресленнями і ноутбуками, зібрався весь день працювати, щось там не встигає до терміну. Я почала одягатися. І тут дзвонить телефон.

Зав’язуючи шнурки на кросівках, я раптом відчула що щось недобре, недобре…

Я вже ключі взяла від автівки і зібралася йти і тут в передпокій входить мій Валерій і сумним пресумним голосом повідомляє мені дуже неприємну звістку! Ні! До нас не їде ревізор. Все набагато гірше!

Нас запросили на обід до її величності Тамари Павлівни, вона ж моя свекруха!

Виявляється до неї приїхали з візитом старша сестра чоловіка зі своїм сімейством і нас чекають при повному параді до обіду!

Я вже писала про те, що свекруха моя десь “надибала” “пожовклу бумажку” з генеалогічним деревцем і дочка її в цю маячню повірила, мало того що повірила, так ще й вважає себе нащадком князів. І тому я маю щастя бути дружиною нащадка великого князя.

Якщо Тамара Павлівна згадала, що на обіді необхідно бути при повному параді, то значить доведеться одягати сукню і туфлі і не послухатися не можна.

Я поклала ключі на місце, зняла кросівки, стягнула джинси і відправилася прасувати сукню, по дорозі ж зателефонувавши подругам, що мене, на жаль, не буде. Валерій теж заметушився.

У мене на цей випадок є одна єдина сукня, ну не ношу я сукні та спідниці, незручно мені в них, не комфортно, але цю сукню довелося купити для візитів до “мами”.

Червоно-чорна парчева з атласними рукавами до ліктів, ось саме ці рукава я і намагалася запрасувати. Я пихкала з одного боку дивана над сукнею, чоловік з іншого боку над сорочкою.

У повітрі витали “цікаві словечка”…

Валерію простіше, він побрився, лисинку долонькою протер, окуляри ганчірочкою і готовий красунчик. А мені довелося возитися з зачіскою. Не вмію я робити зачіски, не вмію і не люблю.

Волосся довге, його багато, ще воно в’ється, зазвичай хвіст роблю на маківці, з хвоста куделю роблю, паличками закріпила і все – красуня!

А тут… мучилася пів години, вже і їхати пора, а у мене на голові “жах летить на крилах ночі”. У підсумку зробила пучок на потилиці і все.

Я сказала Валерію що готова і ми “щасливі” пішли до автівки.

І що я вам скажу… все це сімейство було в зручному одязі (джинсах, широких штанах, топах, і лише одна я, ой, ні, не одна, разом з Тамарою Павлівною була одягнена як на урочистому прийомі королеви.

Прийшла додому і закинула цю сукню куди подалі. Не моє це, і все.

А ви? Любите одягатись в сукні?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page