fbpx

В передчутті свята я фарбувала яйця до великоднього кошика, як в коридорі чоловік почав з кимось говорити по телефону. Влад, через те, що не збавив звук, сам себе здав: “Котик, я звільнилася! Всі документи переоформила на тебе! І до речі, сьогодні ти ночуєш у мене. Нехай твоя селянка знає своє місце”. І ви знаєте, він таки дома не ночував. Пискливий голос Ірини не сплутати ні з ким

В передчутті свята я фарбувала яйця до великоднього кошика, як в коридорі чоловік почав з кимось говорити по телефону. Влад, через те, що не збавив звук, сам себе здав: “Котик, я звільнилася! Всі документи переоформила на тебе! І до речі, сьогодні ти ночуєш у мене. Нехай твоя селянка знає своє місце”. І ви знаєте, він таки дома не ночував. Пискливий голос Ірини не сплутати ні з ким.

***

Сама я родом з маленького села. Гарно вчилася в школі, згодом вступила до медичного університету у Львові. Через пару років вийшла заміж. Влад, скажу чесно, не з бідної сім’ї, але мене не це “притягнуло” до нього, я закохалася, і це було, як я думала, взаємно. З Іриною я познайомилася на концерті, якось слово за словом, і ми стали найкращими подругами.

Ось це людина, кожен раз думала я! Як мені пощастило! Ірина приходила до мене на виручку завжди, у всіх важких ситуаціях вона була поруч.

Мабуть – щось зламалося в ній тоді, коли її покинув чоловік. Років 5 тому він пішов з дому і вивіз, поки вона була на роботі все до останньої ложки.

У неї не залишилося навіть рушника. А жили вони заможно. Але при розлученні вона не мала права ні на що. Так він був впливовий і він позбавив її сина.

Ірина довго відходила, але начебто потім стала колишньою реготухою.

Ми з Владом жили чудово. Ну чого ще треба, та нічого, Я б нічого і не знала, якби не одна помилка!

Все це сталося напередодні Великодня.

В передчутті свята я фарбувала яйця до великоднього кошика, як в коридорі чоловік почав з кимось говорити по телефону. Влад, через те, що не збавив звук, сам себе здав: “Котик, я звільнилася! Всі документи переоформила на тебе! І до речі, Владику, сьогодні ти ночуєш у мене. Нехай твоя селянка знає своє місце”.

Пискливий голос Ірини не сплутати ні з ким.

Селянка це я. А Владик… а Владик дійсно пішов ночувати до неї.

Два роки вони плели павутину за моєю спиною, як так. Ну просто б розлучилися. Мабуть просто не цікаво, їй потрібна була віддача… І на її шляху опинилася я…

Як жити далі, і як вірити людям?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page