fbpx
життєві історії
В перший же день Дарія Ігорівна стала командувати на моїй кухні. – Ніяке смажене зранку. Тільки вівсянка. Вона корисна і ситна, – сказала вона сину, накладаючи черпачок кашки в його улюблену тарілку. – Але для чого я буду щось заперечувати, якщо сам Андрій ледь їсть цей сніданок, але мовчить, не перечити ж рідній матері. Того ранку Андрій тільки поїхав на роботу, як в двері подзвонили. – Я знала, що не варто тобі довіряти. Ось “він” і попався, – і підійшла до дверей

В перший же день Дарія Ігорівна стала командувати на моїй кухні. – Ніяке смажене зранку. Тільки вівсянка. Вона корисна і ситна, – сказала вона сину, накладаючи черпачок кашки в його улюблену тарілку. – Але для чого я буду щось заперечувати, якщо сам Андрій ледь їсть цей сніданок, але мовчить, не перечити ж рідній матері. Того ранку Андрій тільки поїхав на роботу, як в двері подзвонили. – Я знала, що не варто тобі довіряти. Ось “він” і попався, – і підійшла до дверей.

Переїхала до нас на якийсь час свекруха, щоб у себе ремонт швидше доробити. А оскільки вона кожну дрібницю вибирала дуже детально, оскільки ніяк не могла визначитися, то цей ремонт затягнувся незрозуміло на скільки.

Протягом п’яти місяців, поки ця жінка, що критикує все навколо, живе з нами, я сильно втомилася від великої кількості зайвої інформації і необхідності весь час відповідати на якісь розпитування. Був лише один плюс від її присутності – допомога з доглядом за малюком.

Проте, з’ясувалося, що це в її плани не входило. Вона називала свій приїзд до нас відпусткою: готую та прибираю я. Забезпечуємо, годуємо, розважаємо. Ну, просто мрія.

Будучи за своєю природою мирною і неконфліктною людиною, я просто мовчки щось робила і намагалася не сперечатися. Тому, мабуть, свекруха і називає мене мямлею. Намагаюся не суперечити їй навіть якщо й сама вона бачить, що робить щось не так.

Вона впевнена, що синові зранку корисна саме вівсянка, яку він не любить. Що ж, нехай їсть, доки вона в нас.

А те, що він із останніх сил снідає цією вівсянкою – його проблема. Нехай заборонить мамі командувати у нашому домі. А оскільки він мовчить, не сперечатимусь і я.

В одному я стоятиму на своєму – у вихованні доньки. Про це я її попередила ще будучи при надії. Дивно, але вона не критикує мої методи виховання. А ось в іншому вона дає собі розгулятися.

За час спільного зі свекрухою проживання вона настільки мене довела, що я готова була з’їхати до своїх батьків із власної квартири. Дійшло до того, що я безпосередньо запитала, чи не закінчився ремонт і не пора їй додому. Але вона щоразу казала:

– Навіть не уявляю, скільки ще триватиме. За каталогом був один відтінок, а насправді виявився не таким, мені не підходить. Ось знову пофарбують, тоді зможу переїхати.

– Плитку поклали погано, криворукі якісь. Доведеться нових робітників шукати і знову все робити.

– Мені ще унітаз не встановили. Привезуть, поставлять. А то ж не можна без унітазу жити. Тоді й переїду.

У неї відмовки були постійні.

А якось свекруха мені каже:

– Ти повинна бути рада, що в тебе така золота свекруха. Ось моя просто…! Ще та дама була. Я її сильно боюся і сьогодні. Вона робила зі мною все, що хотіла. І нікого вона ні в що не ставить. Себе вважає найрозумнішою та господарчою.

Ось і спала мені на думку геніальна ідея, що боротися зі свекрухою можна тільки за допомогою свекрухи. Вирішила запросити і її у нас погостювати. А чоловіка та його маму не попередила.

Вранці чоловік пішов на роботу, а свекруха знову почала мене вчити, як її сина доглядати. Тут пролунав дзвінок. Вона й питає:

– Кого це могло принести? Чекаєш на когось? Чоловік на роботу, а до тебе гості? Як тобі не соромно!

Свекруха поспішила самостійно відчинити двері, очікуючи побачити за дверима коханця. Відкриває та каже:

– А чи не соромно до заміжніх бігати?

– О, Дарко, доброго дня! Проходила повз ваш будинок, і вирішила заглянути. Що стоїш? Біжи чай мені готувати. Будемо торт їсти. Але тобі він шкідливий. Хоча твою фігуру вже нічого не зіпсує. Може й пригощу.

Обличчя бабусі розпливлось у задоволеній усмішці, адже вона вже кілька років не спілкувалася з невісткою.

Дивно, як швидко закінчився ремонт моєї свекрухи. Вона з’їхала того ж дня. Так швидко зібралася, що толком і не попрощалася.

– Дякую вам величезне, що приїхали в гості! – Почала дякувати я бабусі. – Я зараз свіжу білизну вам постелю. Кімната у вас буде окрема.

– Ой, ні, я не затримуватимуся. Адже я зрозуміла, з якою метою ти мене запросила. Дарка тобі вже трохи життя під’їла. Я з тим, що потрібно, впоралася. Зараз чаю вип’ємо та поїду. Звертайся, якщо ще знадоблюсь.

Тепер я не боюсь, що свекруха приїде надовго. Нарешті, у мене з’явився надійний союзник.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!