fbpx
життєві історії
В понеділок мою дочку з онучкою виписали, а я не прийшла на це дійство. Замість того виглядала у фейсбуці, хотіла хоч якусь їх світлину побачити. Причина у мене досить серйозна. Ліля заради “хорошого життя” переступила через матір. Тепер вона у всьому “підтакує” сватам. Коли народився старший мій онук, я стерпіла, а тепер не маю такого наміру. Ну скажіть, що це за ім’я таке – Варя?

В понеділок мою дочку з онучкою виписали, а я не прийшла на це дійство. Замість того виглядала у фейсбуці, хотіла хоч якусь їх світлину побачити. Причина у мене досить серйозна. Ліля заради “хорошого життя” переступила через матір. Тепер вона у всьому “підтакує” сватам. Коли народився старший мій онук, я стерпіла, а тепер не маю такого наміру. Ну скажіть, що це за ім’я таке – Варя?

***

-Я вважаю це неповагою, – говорить старшій дочці Галина Степанівна, – це ж треба так прогнутися під чоловіка, що матір’ю рідною знехтувати!

-Мам, – вважає дочка – не нагнітай. Ну що поганого сталося?

-А нічого поганого, просто твоя сестра зі мною зовсім не рахується, – розводить руками Галина Степанівна, – звичайно, свати їм і квартиру, і машину, ось і лащиться до них Ліля, задобрює. На рідну матір наплювати.

Йдеться про молодшу дочку Галини Степанівни, Лілю. Лілі 31 рік і тиждень тому вона стала мамою вдруге. Народила молодшу сестричку для свого старшого хлопчика.

-Я заміжня вже 5 років, – це розповідає сама Ліля, – вийшла заміж по любові, але мама вперто вважає, що за розрахунком. Так, у мого чоловіка заможні батьки: свій бізнес, нам на весілля подарували трикімнатну квартиру. Вірніше навіть не мені, а моєму чоловікові Дмитру. Мені що, треба було відмовитися від всього, щоб маму не дратувати?

Машина у чоловіка була, а через рік, коли на світ з’явився син, автомобіль свекри подарували і самій Лілі.

-Це зручно, – вважає свекор, – сама з дитиною може і в поліклініку поїхати, і в магазин. Та й взагалі, ми маємо можливість, вона має водійські права, так чому б ні? Дмитро в сімейному бізнесі працює, Ліля – його дружина.

-Тільки у нашої свахи все не так, – це вже думка мами Дмитра, – Ліля славна дівчина, домовита, добра. І сестра її старша хороша, а от мама вічно на щось ображається.

-Не просто так їй машину подарували, – вважає в свою чергу Галина Степанівна, – вона онука Юрієм назвала. На честь свекра. Підсолодила. Не ім’ям свого батька, і не ім’ям одного з дідів. Соромно, виховала я цинічну дочку, готову на що завгодно заради грошей і благ.

-У них в родині така традиція, – каже Ліля, – чоловік Дмитро Юрійович, свекор Юрій Дмитрович, дід чоловіка теж був Дмитро Юрійович. Я, коли заміж виходила знала, що первістка-хлопчика ми назвемо по його дідові. Мені це ім’я подобається, а традиція – добра справа. Ось і мого внука коли-небудь назвуть Дмитром. Але мама готова прямо роздути з мухи слона.

Згодом Галина Степанівна змирилася з вибором імені для онука від молодшої дочки. До слова, у сестри Лілі теж двоє дітей, носять імена нейтральні, до роду і сім’ї не мають ніякого відношення.

-Ні, я допомоги від Лілі не беру і приймати не буду, – вперто каже вона старшій доньці, – не потрібні мені їх подачки, я не бідую. Тим більше, що цією допомогою і мені захочуть рот закрити, як Лілі.

-Мам, – намагалася умовити Галину Степанівну старша дочка, – вона ж допомагати тобі хоче просто тому, що має можливість. Не накручуй себе.

Але ці вмовляння були марні. Коли Ліля оголосила про свою другу вагітність, Галина Степанівна затамувала подих: сподівалася, що все вирівняється і вже цього онука чи онучку назвуть одним з родових імен сім’ї Лілі. Народилася дівчинка, яку назвали Варею.

– Не Галиною, – обурюється мама Лілі – не Тамарою, як одну бабку звали і не Зоєю, як звали другу! Совісті немає, поваги до своєї власної сім’ї немає. Ось що це таке!

-Мамо, – каже старша дочка, – але ж і у мене дочку звуть не Галиною, і не Тамарою і не Зоєю, на мене-то ти не ображаєшся!

-Так ти дітей і в честь чоловікової рідні не назвала, – відповідає мати, – а раз Ліля назвала сина по рідні чоловіка, значить дочку, назвати потрібно було в честь однієї з жінок нашого роду. А вона Варею нарекла. А Варварою, що б ти знала, звуть двоюрідну сестру Ліліної свекрухи!

– Лише нерви мені мотає. – ледь не плаче молода мати, – Телефон мені весь обірвала з претензіями, смс написала 30 штук, що я не вдячна, ні в що мати не ставлю, що прогнулася і підлещуюся до ріднею багатого чоловіка! Так я і знати не знала, що Варварею звати кузину свекрухи, ми її жодного разу в житті не бачили, вона в Іспанії живе. Ну не подобається мені ім’я Галина, Тамара чи Зоя!

Проте, Галина Степанівна на молодшу дочку образилася остаточно, на виписку не прийшла, сказала, що раз у Лілі є кумири – свекри, то нехай вважає, що матері у неї немає.

-Мам, – вимовляє старша дочка Галині Степанівні, – ти думаєш, що робиш? У Лілі молоко пропаде, не мотай їй нерви через дрібниці. Яка тобі різниця, як звуть твоїх онуків. Як хочуть батьки, так і називають, ти ж нас з сестрою теж називала сама, не в честь бабусь.

Твоєму старшому сину місяць назад Ліля телефон новий подарувала, – хитає головою мама, – і ти продалася? У сподіванні подарунків від багатої сестри готова її зневагу до рідної матері виправдати?

Що робити в такій ситуації?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page