– В сенсі ми знову їдемо до твоїх батьків??? – я спантеличено дивлюся на чоловіка. Знову зіпсовані свята? Та скільки можна! Але Максим, намагаючись зберігати спокій, знизав плечима.
– А ти реально думала, що ми можемо не святкувати з моїми батьками і провести час з друзями?
Так, я реально так думала цього разу!
Я завжди мріяла про дружну сім’ю, і заздрила подругам, які всією сім’єю вбирали новорічну ялинку, дарували один одному подарунки. Що вже казати про дні народження.
Батько любив залити чогось міцненького за комір, і часто у хаті лунали голоси на підвищених тонах. Ми з братом сиділи по кутках, кожен сам у собі.
Коли ми говорили, що хочемо їсти, мама казала, щоб ми ішли спати. Потім батьки розлучилися, але краще у сім’ї не стало. Мати була дратівлива, завжди втомлена, грошей не вистачало, і я не могла дочекатися, коли піду з дому у самостійне життя.
Може, тому і заміж швидко вийшла, щоб змінити ситуацію. Але чоловіка я люблю, а ось його родина мені не подобається. Тобто люди вони непогані, але зі своїми особливостями.
У мого Максима є ще дві старші сестри. На всі свята вони зі своїми сім’ями приїжджають до батьків. Ми з ними не живемо, є маленька бабусина квартирка, але на свята обов’язково маємо бути всі разом.
Здавалося б, мрія здійснилася про дружну сім’ю, але не так, як я хотіла б. Сестри чоловіка постійно мене навчають як жити і виховувати дітей, замість зайнятися своїми дітьми. Вони як раз і потребують виховання.
Коли зібралися разом на Великдень, стіл не прибирався три дні. Довелося постійно бути на кухні, свекруха любить, коли їжі багато.
Поки ми на кухні, чоловіки сидять за столом, шум, гам, діти кричать. Я ледве витримала все це, але поїхати раніше – це ж не можна, образяться усі. І там щоразу на свята.
Ось вам і дружна сім’я. А цього року зустріти Новий рік нас запросили друзі, але Максим відмовився, сказав, що вони завжди зустрічають свята у сімейному колі.
Я намагаюся його вмовити, щоб не їхати, але він каже, що нас не зрозуміють і не хоче образити рідних.
Він не може зрозуміти, чому мені там некомфортно, адже мене всі люблять. Я не сперечаюся, його батьки прийняли мене добре, я вдячна їм за це. Але їх усіх забагато і мені важко з дитиною кожного разу ось так святкувати.
Що робити – гадки не маю. Відмовлюся їхати і залишуся з друзями – конфлікт з Максимом і його ріднею буде. А поїду – це для мене знову будуть не свята, а казна що!
Буду всім дуже вдячна за поради, як мені краще в такій ситуації вчинити.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
