fbpx
життєві історії
В суботу мені зателефонувала мама, і розповіла про ситуацію, в яку потрапила сестра, а з нею і тітка з дядьком. Я висловила свої співчуття, але в допомозі відмовила. – Мам, ти ж розумієш, я одна виховую дитину, куди мені такі гроші. – Мама поставилась з розумінням, а ось тітка ні. – Ми ж рідня! Невже тобі Іринки моєї не жаль. Зять скоро на роботу поїде до Польщі, і все віддасть, до копійки

В суботу мені зателефонувала мама, і розповіла про ситуацію, в яку потрапила сестра, а з нею і тітка з дядьком. Я висловила свої співчуття, але в допомозі відмовила. – Мам, ти ж розумієш, я одна виховую дитину, куди мені такі гроші. – Мама поставилась з розумінням, а ось тітка ні. – Ми ж рідня! Невже тобі Іринки моєї не жаль. Зять скоро на роботу поїде до Польщі, і все віддасть, до копійки.

Я розлучена, але маю сина п’яти років. Батьки живуть у іншому місті. Тому, все доводиться робити самій. З грошима особливо проблем немає. Чоловік стабільно платить аліменти плюс витрати на садок на ньому. Також підкидає гроші на обслуговування автомобіля. Богдан чудово розуміє, що вона мені потрібна не тільки для поїздок на роботу, а й щоб довести Матвійка в садочок. Сама я також працюю. Плюс підробляю віддалено.

Після розлучення всі родичі засудили мене, що я після вчинку чоловіка вільно з ним спілкуюся, але як інакше, в нас спільна дитина.

У мене є двоюрідна сестра. Як тільки Ірина вийшла заміж, то одразу ж стала мамою та оформила іпотеку. Її мати постійно вважала мене невдахою. Мені було неприємно це слухати.

Наше спілкування було зведено до мінімуму. Але вони продовжували висловлювати свою думку моїй мамі. Вони мешкають в одному місті. Там і бабуся. Так що мати приватний гість у тітки.

Днями зателефонувала мама. Розповіла історію про те, що у тітки та сестри важкі дні, і треба їм допомогти. Мені стало не по собі.

З’ясувалося, що у них набіг чималий борг. З боку банків уже надходили “листи щастя”, додому навідуються якісь чоловіки. Ірина з дитиною навіть надвір перестали виходити.

Вони примудрилися оформити три кредити. Спочатку іпотека, потім ремонт треба було робити, який так і не закінчився. На даний момент вони переїхали до бабусі та батьків. За квартиру не виплатили. Там ніхто не проживає. У чоловіка Ірини немає постійної роботи. Хоче десь на заробітки виїхати, але поки що не виходить. Тітка з чоловіком працюють, але загалом їхній дохід не такий вже й великий. Не можуть навіть мінімальний платіж погасити. До того ж, треба забезпечувати дитину. Дитячі виплати не допомагають, як і бабусина пенсія.

Я проявила співчуття. Але тут мама вирішила спитати, чи не могла б я допомогти. Яким чином? Я одна виховую дитину, звідки в мене зайві гроші? Потроху намагаюся накопичити, але цього мало. На цьому розмова наша була закінчена. Цього ж дня пролунав дзвінок від тітки. Я послухала її, але сказала те ж, що й мамі: помічник із мене ніякий. Тоді тітка запропонувала продати мою автівку, а вони, потім, купили б мені нову, кращу.

Я настільки здивувалася, що не змогла одразу відповісти. Люди, які залізли в такі борги, збиралися купити мені нову автівку. У них були на руках такі гроші, і вони нічого не зробили. Куди було витрачено кошти? Мені такі гроші можуть лише снитися.

Зрозуміло, що я не дала позитивної відповіді. Тітка сказала, що не чекала іншого. Я то у своєму рішенні не сумніваюся, але трохи важко на душі.

Скажіть, правильно я вчинила, чи все ж потрібно було якимось чином допомогти? Як-не-як, а ми родина!

Фото ілюстративне