В суботу невістка прокинулась раніше і побігла готувати сніданок моєму сину. Та я не розгубилася, і проганяла її від цього завдання. – Йди в шафі прибери, чи постіль зміни. На кухні керую я. – Та це чомусь не сподобалося Миросі. – Ви коли Остапа від своєї спідниці відірвете? Невже не розумієте, що ми одне ціле, і ви нам заважаєте нормально жити. – Але ж це і мій дім. Куди ж я піду?
Я ніколи не сумнівалася, що в мене дуже хороший, розумний та вихований синок. Такого золотого хлопчика, як мій Остапчик, треба ще пошукати! Мені жодного разу не доводилося за нього червоніти: ні в школі, ні в університеті. При цьому я не так багато приділяла синові уваги, адже постійно була на роботі.
Його батько нас покинув, коли синові було вісім років. Тому всі турботи за нього лягли на мої плечі.
Остап вивчився і став працювати менеджером одній будівельній компанії. А за кілька років став власником своєї будівельної компанії. Почав добре заробляти і вирішив збудувати новий будинок, більший і просторіший.
Сказав: “Мамо, пошукай в інтернеті, вибери будинок своєї мрії. Такий ми і зведемо”.
Я була неймовірно щаслива бачити які цілі ставить перед собою мій син, і найціннішим було те, що він питає мою думку, радиться. Стільки ми планували, раділи новій плитці та теплій підлозі на кухні. Усе зробили так, як мріяли ми з сином.
Ось тільки моєму Остапу вже 30, він має великий будинок і свій бізнес. Пора б йому вже й на рушничок щастя стати. Так я й сказала йому одного дня.
– Остапчику, годі холостякувати, а то так сам і залишишся на тому світі. Знайди вже порядну дівчину та веди під вінець.
І в цьому випадку він послухав моєї поради. Якось привів свою Мирославу до нас у будинок, зі мною познайомити. Я була неймовірно щаслива, що мій син нарешті знайшов любов усього свого життя. І дівчина мені сподобалася – тиха, скромна. З такою проблеми не буде. Влаштували скромне весілля, і Мирося переїхала жити в наш шикарний будинок.
Після весілля я помітила, як Мирослава чимось незадоволена, ходить чорніше хмари. Все намагається стати раніше мене, щоб приготувати чоловіку сніданок. Я кажу, що все зроблю сама, хай знайде собі іншу роботу по дому, прибирає чи ще щось. Тільки ввечері син мені заявляє, що я Миросю образила, мовляв, вона хотіла йому приємно зробити, а я зашкодила цьому.
Потім претензій в мою сторону побільшало. То я не так взуття розставила в прихожій, то глянула на неї косо. А одного разу Мирося мені заявила: “Чому це ви сина від своєї спідниці відірвати не можете? Він уже дорослий чоловік, а ви все його няньчите, як немовля якесь!” А потім наголосила, що вони з ним одне ціле, а я лише плентаюсь у них під ногами.
І ось мені 65 років, нелегке життя прожила. Виростила прекрасного сина, облаштувала хату за останнім писком моди. Невже я маю поступитися якійсь 24-річній дамочці?
Але ж куди я піду. Свій дім я продала, щоб допомогти сину з його мрією…
Я не знаю як маю правильно вчинити в цій ситуації.
Можливо хтось дасть мені слушну пораду!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
