Зі свекрухою під одним дахом? Або я зійду з розуму, або подам на розлучення. Одне з двох!
Мені завжди подобалися жарти про свекруху. Але веселощі закінчилися, коли я опинилася зі своєю під одним дахом. Вона поводиться так, ніби я вкрала у неї найбільше кохання її життя.
В нас з чоловіком троє дітей. І скажу відверто, мені важко, але не з дітьми, а зі свекрухою.
Коли свекри вийшли на пенсію, вони радісно спакували свої валізи та переїхали до будиночку в селі, щоб знайти нарешті спокій. Ми ж з орендованої переїхали в їх простору квартиру. Така в нас була домовленість.
Всі були задоволені, тривали добрі родинні стосунки, ми їздили один до одного в гості. Але минулого року все змінилося.
Після того, як пішов з життя мій улюблений свекор, і Ганна Йосипівна (свекруха) не могла сама справлятися з життям в селі, та ще й сумувала, все змінилося.
Іншого способу вирішення цієї ситуації не було, і моя свекруха просто повернулася в квартиру, до нас. Ми ніколи не були особливо близькі, але нічого поганого не зробили, просто поважали один одного.
Я краще ладнала зі свекром, з ним було весело, Ганна Йосипівна завжди була трохи владною жінкою. А з моїм чоловіком Павлом вона уявляла собі когось вищого рівня, ніж я, вихователька в її очах.
Час від часу бачитися в гостях або жити під одним дахом – це величезна різниця.
Ми чудово справляємося з нашими трьома підлітками, нам не потрібна чиясь допомога, але Ганна Йосипівна, зрозуміло, дивилася на речі по-іншому відтоді, як переїхала до нас.
Вона у все вплутується, “опускає” мене на очах у дітей і повністю підриває мій авторитет. Мені зовсім не подобається, що вона укладає такий дивний союз з дітьми і налаштовує їх проти мене.
Павло намагається приборкати маму, принаймні, коли мова йде про дітей. Йому також не подобається, що свекруха намагається взяти на себе роль батьків.
Як тільки ми з Павлом трішки сперечаємо, і я, наприклад, вчу його, що не потрібно розкидати шкарпетки (до появи свекрухи в домі такого не було), вона біжить на крилах ночі його захищати.
Моя свекруха всю минулу неділю надягала йому на голову “корону”, але я закривала на це очі…
В суботу я довго прибирала, тому приготувала лише спагетті і відкрила тушонку, з якої зробила підливу на сметані. Їсти ще ніхто не хотів, тому я вибігла на годинку в торговий центр, що біля нашого будинку. А коли повернулася, то застала ось яку картину!
Моя свекруха стояла в фартушку біля плити і смажила синочку філе, бо та підлива з купленої тушонки ні до чого…
Я вирішила не відставати і взяла в руки спагетті і підливу. Та Ганна Йосипівна заявила, що в суботу б воліла їсти смачнішу страву, тому все взяла в свої руки і запекла в духовці картоплю і зробила ці биточки з філе. Їй навіть не потрібно було говорити, що вона про мене думає, це було зрозуміло з кожного її слова.
Я не знаю що робити. Я почуваюся найгіршою невісткою у світі. Свекруха підкуповує всіх навколо їжею і дрібними подарунками, і тоді я виглядаю, як зовсім бездарна дружина і мати.
Павло вже говорив з нею про те, що вона не повинна лізти в наше життя, на що вона, звичайно, кивнула йому.
Нічого не покращується, і я відчуваю, що якщо так триватиме ще деякий час, я зійду з розуму. Я воліла б, щоб вона знову зібралася й переїхала жити в село. Але зараз це нереально.
Я вже думала над тим питанням, щоб продати будинок в селі і купити їй квартиру. Я погоджусь навіть поблизу біля нас. Нехай приходить, але я хоч трошки буду від неї відпочивати. Бо життя разом це не вихід.
Але діти, як і чоловік, теж раді, що з нами живе бабуся. Вони обожнюють її. Єдиний, хто має з нею проблему, це, очевидно, я.
Але чи довго я протримаюсь в такій обстановці? Одному Богу відомо!
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини