В свої сорок сім років я зустріла людину, яка покохала мене такою, яка я є. Павло готовий прийняти і мою Даринку. Але питання в тому, що дочка проти того, щоб я виходила заміж. – Для чого тобі це? Нам і вдвох добре живеться! – Я стільки пережила з першим чоловіком і його мамою, що і згадувати не хочеться. Дякувати Богу, одного дня мама мене напоумила переїхати від цих людей до неї. Та нещастя ніби ходило за мною тінню!
За своє життя я багато всього пережила. Проте в свої сорок вісім, я ще змогла зустріти кохану людину, за яку б дуже хотіла вийти заміж, адже в своєму Павлові впевнена на всі сто відсотків. Але є одне “але”.
Моє життя було дуже складним і багато різних перешкод мені зазвичай приходилось долати самотушки. Але це все навчило мене бути сильною.
Заміж я вийшла рано, мені ледь вісімнадцять виповнилось. З Юрою, так звали мого першого чоловіка, ми познайомились на дискотеці.
Я закохалась, а вже через трохи ми дізнались, що станемо батьками. Батьки Юри не в захваті були від цієї новини, проте наполягли, щоб ми жили саме у них.
Юра працював в ЖЕКу слюсарем, туди його батько влаштував після весілля. Я на той час закінчила тільки навчання. Згодом в нас народилась донечка, я завжди почувалась якоюсь не такою, завдяки своїй свекрусі, яка постійно бурчала на мене, що я зовсім ніяка мама, все що я не робила, все було не так.
Мені дуже важко давалось це материнство. Донечка погано спала вночі, а в день в мене ще була ціла купа обов’язків.
Моя мама коли приїхала мене провідати, то сказала, що на мене лячно дивитись. Просила, щоб я забирала дитину і переїжджала жити до неї.
Що я і зробила згодом. Юра часто почав пропадати вечорами з друзями, почав заглядати до чарки, свекруха постійно була невдоволена мною.
В хаті часто зчинялись бурі і якось після чергового непорозуміння, я зібралась і поїхала жити до мами.
Юра довго не сумував без мене, вже через місяць я дізналась, що у нього інша жінка, він навіть привів її додому.
Донечкою він зовсім не цікавився, так само, як і свекри. Складалось таке враження, що після нашого від’їзду вони тільки видихнули з полегшенням.
З підтримкою мами і сестри, мені не важко було виховувати донечку. Коли Даринка пішла у третій клас, мами не стало, ця втрата мені дуже важко давалась.
Без її підтримки, мені буде дуже важко. А ще через рік сестра з сім’єю переїжджає жити закордон, і ми з донечкою залишились самі.
Жили ми скромно, я важко працювала, на нічні зміни їздила розкладати товар в супермаркеті, а в день санітаркою в лікарні день через два.
Моя Дарина ніколи не відчувала в чомусь обмеження, я намагалась купляти їй наймодніший одяг. Шкільне приладдя, яке вона тільки хотіла, і в їжі я завжди старалась їй догоджати.
Проте собі одяг я купляла лише з-за потреби в ньому.
Так не помітивши я і виховала в Дарині егоїстку, яка досягнувши підліткового віку почала вимагати в мене все більше і більше на свої забаганки.
Згодом мені запропонували хорошу роботу, доглядати за жіночкою літнього віку.
Зарплату пообіцяли високу, на що я погодилась без вагань, адже попередні мої роботи мене сильно виснажували і я відчувала що хочу щось змінити.
Моя робота нова була не важка, я готувала їсти для Ніни Іванівни, пробиралась в квартирі, прання, прасування а ще спілкування від якого мені самій було приємно.
На свою нову роботу я бігла із задоволенням. Ніна Іванівна виявилась дуже хорошою людиною, а ще цікавою співрозмовницею. Від неї завжди віяло теплом і добром.
У мене з’явилось відчуття що вона для мене близька, наче друга моя мама. А потім знайомство з Павлом.
Спочатку ми просто спілкувались, щодо питань моєї роботи, згодом наші зустрічі переросли в щось більш ближче і вже через два роки Павло мені освідчився.
Сьогодні я стою перед великим вибором. Я кохаю Павла та не можу сказати йому “так”, адже моя Дарина проти. Говорить нам і в двох добре і нам більше нікого не потрібно.
Як мені бути я не знаю?
Як знайти правильні слова для дочки, щоб вона зрозуміла, що я також хочу бути щасливою, і навіть після цього кроку ніколи не перестану піклуватись про неї.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди