В центрі Львова мені в спадок від дідуся дісталася однокімнатна квартира, в якій ми з Андрієм і стали жити після весілля. Коли в нашому житті з’явилася Кірочка, місця нам було трохи малувато. Ось мої свекри і пішли нам на зустріч, віддавши в наше розпорядження свою простору трикімнатну. Все було добре, поки одного дня в наше життя не влізла дамочка, на ім’я Анастасія!
Цей переїзд ми ухвалили спільно за круглим сімейним столом. Тоді батьки Андрія вирішили, що новому осередку суспільства необхідна житлова площа більшого розміру.
Після вісімнадцяти років шлюбу, Андрій пішов від мене до молодої дівиці. Коли чоловік йшов, то сказав, що йому неприємні деякі фізіологічні особливості, які виникають у жінок у моєму віці.
Нова дама Андрія була не з нашого міста і жила на орендованій квартирі. Після того, як чоловік пішов до цієї дамочки, він заявився до мене з однією вигідною пропозицією:
– Я хочу, щоб мої батьки переїхали до тебе у цю велику квартиру. Вони будуть вам із донькою чудовими помічниками, та й з ними вам буде веселіше та простіше. А ми з моєю дівчиною переселимося в твою однокімнатну квартиру.
Сказати, що мене його слова здивували – це нічого не сказати.
Я нічого не можу сказати поганого про батьків Андрія, вони чудові люди, але чому з ними маю жити саме я?
Після тривалих суперечок, умовлянь та розмов ми вирішили, що свекруха з вітчимом повернуться жити у свою квартиру, а ми з донькою переберемося до моєї однокімнатної.
Зараз Андрій зі своєю дамою живе, як дві “переїжджі свахи” — то у свекрухи, то на орендованій квартирі.
Ми з Кірою, перебравшись до моєї квартири, влаштували собі кожна свій затишний куточок на свій розсуд і стали жити спокійно.
До речі, Андрій досі мені дорікає в тому, що я вчинила зовсім непрактично, чим всім доставила багато проблем.
скажіть мені, чи правильно я таки вчинила? Чи справді я така невдячна людина, бо не пішла на уступки заради щастя свого колишнього?
Фото ілюстративне
Недавні записи
- Наше весілля було не гучне, а гірке! Ресторан був непоганим, але свекруха не переставала критикувати подану їжу, мовляв, ця риба так дивно пахне, вона часом не зіпсована? Або, торт без шоколаду – не торт! Подарунок на весілля від свекрухи, окрема історія: її посуд з “червоними маками” досі перекидається на горищі у моїх батьків. А потім вона перед всіма гостями виголосила, що я прив’язала до себе її сина дитиною. Тут я вже не стрималася!
- Про цей дрескод на хрестинах нам ніхто нічого не казав. Тому нас і відсадили, “червоних”, на інший край столу. Тому я й забрала тихенько з кошика наш подарунковий конверт з доларами. Похресниця – племінниця мого чоловіка, дочка мого швагра
- Моя сестра не послухалася, коли я благала їй не заводити роман з одруженим чоловіком. Тепер Іринка благає про допомогу, тому що вона чекає дитину, а сам Юра повернувся до своєї дружини. Я не могла стояти осторонь, і з’явилася на його порозі. Мені пощастило, його дружина була дома, і дізналася про все з “перших вуст”
- Ковтаючи сльози, я подзвонила сусідці і попросила принести мені в лікарню піжаму, чашку, тарілку, ложку, рушник. Я не наважувався просити більше в чужої людини. Того ж дня я зв’язалася з дочкою, яка живе в Англії. – Мамо, я думками з тобою! Тримайся! Все буде добре! – Так гірко мені ще ніколи не було!
- На Зелені Свята свекруха пішла до церкви, і попросила священика, щоб коли ми до нього прийдемо питати все про вінчання, щоб нас відмовив, бо ми ще до цього не готові, і хтозна чим наш союз ще закінчиться. Вона навіть не посоромилася це Кирилу все переповісти. – Ти глянь, яка вона худа! Ти думаєш, ця “пучка духу” зможе тобі дитину подарувати? Добре думай сину, чи тобі це потрібно!