fbpx

В церкві в той час хрестили хлопчика. В одну мить він дзвінко заплакав, а в Орисі враз виступили сльози. – Старі люди казали, якщо дитина при хрещенні плаче, то дяком буде, – сказала вона до чоловіка, який заметушився біля маляти. – Дай Бог, головне, щоб здоровенький ріс. В храмі священик раз у раз молився і повторював його ім’я – Святослав. – Цікаво, а хто ж б’ється під моїм серцем? – думала в той час дівчина

В церкві в той час хрестили хлопчика. В одну мить він дзвінко заплакав, а в Орисі враз виступили сльози. – Старі люди казали, якщо дитина при хрещенні плаче, то дяком буде, – сказала вона до чоловіка, який заметушився біля маляти. – Дай Бог, головне, щоб здоровенький ріс. В храмі священик раз у раз молився і повторював його ім’я – Святослав. – Цікаво, а хто ж б’ється під моїм серцем? – думала в той час дівчина

Цього дня Орися блукала вузенькими вуличками свого міста. Вона не могла прийняти важливого рішення в своєму житті. На душі було так важко, а в голові крутились тисячі думок.

– Чому так сталося? Чому Роман не хоче цієї дитинки? Як все зробити правильно?

Коли Орися повідомила про свій чудовий стан, Олег ніби й зрадів, але сказав, що має переговорити з батьками, бо останнє рішення завжди було за ними.

– Якщо хочеш все життя жити в бідноті, то давай, вперед, одружуйся, хоч завтра. Але ми тобі допомагати не будемо.

Олег не зміг відмовитись від батькових грошей, вже дуже він був лінивий, щоб на якогось дядька за копійки працювати. Всунув Орисі гроші, і сказав щоб позбулася причини…

Ноги самі вели дівчину, і вона незчулася, як опинилася буля старенької дерев’яної церкви.

– Ніколи й не знала, що тут знаходиться святиня…

Дівчина вирішила сходити в храм, помолитися, і попросити Господа, щоб пробачив їй цей гріх, бо завтра вона записана вже до лікаря. – Ця дитинка ніколи не з’явиться на світ. Вона нікому непотрібна, – схлипуючи сльози говорила дівчина.

Все сталось, як в тумані. Тільки вона підійшла до воріт, як їй стало не добре.

– Дівчино, дівчино! З вами все гаразд? Може швидку викликати? – навкруг неї зібралася зграя людей.

Чоловік, який підтримував її голову, стояв перед нею навколішках. І вона, прийшовши в себе, побачила його стурбоване обличчя.

– Все гаразд, – мокра від води, якою поливали дівчину, вона піднялася на ноги, та вони були мов ватяні.

– Давайте зайдемо в церкву. Ви присядьте на лавочку, а коли хрещення дитини закінчиться, я відвезу вас додому.

– Це Божий зак! – промайнуло в голові у дівчини.

В церкві в той час хрестили хлопчика. В одну мить він дзвінко заплакав, а в Орисі враз виступили сльози.

– Старі люди казали, якщо дитина при хрещенні плаче, то дяком буде, – сказала вона до чоловіка, який заметушився біля маляти.

– Дай Бог, головне, щоб здоровенький ріс.

В храмі Священик раз у раз молився і повторював його ім’я – Святослав. – Цікаво, а хто ж б’ється під моїм серцем? – думала в той час дівчина.

Церемонія хрещення підходила до кінця. Священик вийшов на середину храм і почав свою душевну проповідь.

– Нехай Господь дарує Святославчику безмірне щастя. Нехай його, ще таке крихітне сердечко, завжди буде наповнене любов’ю до Господа, та своїх рідних і близьких.

Тоді він звернувся до батька: – А вам, молодий татусю, сили і терпіння, виховати сина справжнім чоловіком. На вас покладено багато надій, адже ви повинні бути йому, як за тата, так і за матір.

Ці слова ніби збудили Орисю з важкого сна. – А чому? А як? Де мама? – крутилося в її голові.

По дорозі додому вона не могла не розпитати про матір Святославчика, хоча їй було дуже незручно.

– Нам лікарі сказали одразу, що не можна народжувати, дуже великий ризик. Але моя Таня не послухала, вже дуже вона мріяла стати мамою. Одразу ж після народження її не стало…

Ці слова змусили Орисю заплакати. Вона не стримуючи сліз почала розповідати майже не знайомому чоловіку свою розповідь.

– Ні, не вздумайте, чуєте! Дитина це дар Божий. Ви не маєте права таке зробити.

З того дня ніби й переключилось щось в голові дівчини. Вона полюбила свою, ще ненароджену дитинку, всім серцем.

Орест, так звали батька Святослава, частенько навідувався з сином до них в гості. А згодом запропонував Орисі вийти за нього заміж.

– Орисю, хочу щоб наша дитинка, яка народиться, мала батька…

Ці слова розчулили дівчину, і вона прийняла пропозицію.

На саме Різдво Орися народила чудову дівчинку, яку, не задумуючись, назвали Марусею.

– Бабусю, бабусю, – гукали діти. – У нас для тебе є гарна новина. Скоро в нас братик народиться. Батьки вирішили, що ім’я ми повинні придумати, як гадаєте Богданчик гарно звучить.

– Дуже гарно,  дітки! Богом даний, як і чоловік, якого він послав моїй Орисі.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page