В церкві в той час хрестили хлопчика. В одну мить він дзвінко заплакав, а в Орисі враз виступили сльози. – Старі люди казали, якщо дитина при хрещенні плаче, то дяком буде, – сказала вона до чоловіка, який заметушився біля маляти. – Дай Бог, головне, щоб здоровенький ріс. В храмі священик раз у раз молився і повторював його ім’я – Святослав. – Цікаво, а хто ж б’ється під моїм серцем? – думала в той час дівчина
Цього дня Орися блукала вузенькими вуличками свого міста. Вона не могла прийняти важливого рішення в своєму житті. На душі було так важко, а в голові крутились тисячі думок.
– Чому так сталося? Чому Роман не хоче цієї дитинки? Як все зробити правильно?
Коли Орися повідомила про свій чудовий стан, Олег ніби й зрадів, але сказав, що має переговорити з батьками, бо останнє рішення завжди було за ними.
– Якщо хочеш все життя жити в бідноті, то давай, вперед, одружуйся, хоч завтра. Але ми тобі допомагати не будемо.
Олег не зміг відмовитись від батькових грошей, вже дуже він був лінивий, щоб на якогось дядька за копійки працювати. Всунув Орисі гроші, і сказав щоб позбулася причини…
Ноги самі вели дівчину, і вона незчулася, як опинилася буля старенької дерев’яної церкви.
– Ніколи й не знала, що тут знаходиться святиня…
Дівчина вирішила сходити в храм, помолитися, і попросити Господа, щоб пробачив їй цей гріх, бо завтра вона записана вже до лікаря. – Ця дитинка ніколи не з’явиться на світ. Вона нікому непотрібна, – схлипуючи сльози говорила дівчина.
Все сталось, як в тумані. Тільки вона підійшла до воріт, як їй стало не добре.
– Дівчино, дівчино! З вами все гаразд? Може швидку викликати? – навкруг неї зібралася зграя людей.
Чоловік, який підтримував її голову, стояв перед нею навколішках. І вона, прийшовши в себе, побачила його стурбоване обличчя.
– Все гаразд, – мокра від води, якою поливали дівчину, вона піднялася на ноги, та вони були мов ватяні.
– Давайте зайдемо в церкву. Ви присядьте на лавочку, а коли хрещення дитини закінчиться, я відвезу вас додому.
– Це Божий зак! – промайнуло в голові у дівчини.
В церкві в той час хрестили хлопчика. В одну мить він дзвінко заплакав, а в Орисі враз виступили сльози.
– Старі люди казали, якщо дитина при хрещенні плаче, то дяком буде, – сказала вона до чоловіка, який заметушився біля маляти.
– Дай Бог, головне, щоб здоровенький ріс.
В храмі Священик раз у раз молився і повторював його ім’я – Святослав. – Цікаво, а хто ж б’ється під моїм серцем? – думала в той час дівчина.
Церемонія хрещення підходила до кінця. Священик вийшов на середину храм і почав свою душевну проповідь.
– Нехай Господь дарує Святославчику безмірне щастя. Нехай його, ще таке крихітне сердечко, завжди буде наповнене любов’ю до Господа, та своїх рідних і близьких.
Тоді він звернувся до батька: – А вам, молодий татусю, сили і терпіння, виховати сина справжнім чоловіком. На вас покладено багато надій, адже ви повинні бути йому, як за тата, так і за матір.
Ці слова ніби збудили Орисю з важкого сна. – А чому? А як? Де мама? – крутилося в її голові.
По дорозі додому вона не могла не розпитати про матір Святославчика, хоча їй було дуже незручно.
– Нам лікарі сказали одразу, що не можна народжувати, дуже великий ризик. Але моя Таня не послухала, вже дуже вона мріяла стати мамою. Одразу ж після народження її не стало…
Ці слова змусили Орисю заплакати. Вона не стримуючи сліз почала розповідати майже не знайомому чоловіку свою розповідь.
– Ні, не вздумайте, чуєте! Дитина це дар Божий. Ви не маєте права таке зробити.
З того дня ніби й переключилось щось в голові дівчини. Вона полюбила свою, ще ненароджену дитинку, всім серцем.
Орест, так звали батька Святослава, частенько навідувався з сином до них в гості. А згодом запропонував Орисі вийти за нього заміж.
– Орисю, хочу щоб наша дитинка, яка народиться, мала батька…
Ці слова розчулили дівчину, і вона прийняла пропозицію.
На саме Різдво Орися народила чудову дівчинку, яку, не задумуючись, назвали Марусею.
– Бабусю, бабусю, – гукали діти. – У нас для тебе є гарна новина. Скоро в нас братик народиться. Батьки вирішили, що ім’я ми повинні придумати, як гадаєте Богданчик гарно звучить.
– Дуже гарно, дітки! Богом даний, як і чоловік, якого він послав моїй Орисі.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook