Ось у мене в цьому році повний експромт зі святкуванням Нового року. Частина компанії (а живемо все дуже близько один від одного) хоче зустріти бій курантів по домівках і лише потім вийти до ялинки у дворі.
Друга частина наполягає, що зустрічати треба у них всім разом, а потім йти до ялинки, а частина хоче і зустріти свято безпосередньо на свіжому повітрі. Відразу скажу: мені все одно, влаштує будь-який варіант, стіл все одно накривати буду, салатик «в гості» все одно понесу.
– У нас другий рік поспіль повний аут зі святом, – зізнається молода колега Даша, – нас попало одружитися з Вовкою трохи більше року тому.
Через місяць молоді вирішили відзначити свято в компанії друзів, а через те, що у Вовки була квартира спадкова від бабусі дісталася, то збиратися вирішено було у них.
– Все молоді або ще не одружені парочки, – розповідає Даша, – або молодята, майже як ми з чоловіком.
– Кличте в гості і Соню, – заявила свекруха, яка дізналася про плани.
Соня – це старша сестра її чоловіка. Різниця у них 10 років, у Соні двоє дітей, а чоловік – вахтовик, на свято він працював далеко від сім’ї. На час вахти Соня з дітьми переїхала до своїх батьків, а свою квартиру (заповідану інший бабусею), здала. Свекруха вважала, що Соні треба трохи розвіятися.
– Тільки дітям Соні рік і п’ять років, – вигукує Даша, – вийшла заміж вона досить пізно, їй в минулому році 36 виповнилося. А ще свекруха ні за що не хотіла залишатися з онуками: вони галасливі, а молодша дівчинка ще маленька.
– У вас двушка, – сказала свекруха, – в одній кімнаті Соня дітей укладе, а в іншій ви потихеньку посидьте.
– Мамо, – сказав Володимир, – до нас в гості прийдуть 12 осіб, як ти собі уявляєш посидіти потихеньку? Всі молоді, без дітей, нам музики хочеться.
– Ледве відбилися від свята з малечею в сусідній кімнаті, – каже Даша, – так у моїх батьків з’явилася потреба: відзначити свято з нами заздалегідь.
– Ми прийдемо до вас 30-го числа, вдень, – оповістила мама Даші, – посидимо, ти стіл накрий.
– Ми з батьком, Сонею і дітьми зайдемо до вас 31-го числа, – зателефонувала синові мама, – посидимо годинку-другу.
– Не влаштовує мене жоден з варіантів, – сказала Даша, – а коли я готувати буду, прибирати, наводити красу? Та й накладно дуже влаштовувати столи три рази. Нехай домовляються, я чекаю всіх родичів 30-го ввечером.
Всіх сповістили, стіл накрили, але сім’я свекрухи і Соня все одно зробили все по-своєму: вони прийшли в гості до сина і невістки рівно о 17 годині 31-го числа. Що робить більшість господинь 31 грудня, думаю, пояснювати не треба.
– Я салати нарізаю, канапе всякі, в мріях ще вдома прибрати і себе в нормальний вид привести, – згадує Даша, – а тут – гості на порозі та ще з маленькими дітьми.
– А чому для нас стіл не накритий, – образилася свекруха, – хіба мало що, що ви вчора нас чекали. А нам вчора було незручно! Давайте нам зараз свято влаштовуйте.
– Ось може бути незручно прийти напередодні двом пенсіонерам і жінці в декретній відпустці, – обурюється Даша, – попередили ж, що 31-го числа нам не до гостей! Я почала кидатися, стіл збирати.
– Поки ти зберешся прийняти родичів, – уїдливо сказала Соня, -моім дітям пора буде вже і спати лягати.
Даша психанула і пішла у ванну.
– Все висловили, – згадує вона, – і про квартиру в якій ми живемо і про негостинну невістку, і про Соню, яку в гості з дітьми на новорічну ніч відмовилися приймати.
– Мамо, – не витримав чоловік Даші, – ну чим ви вчора займалися-то?
– Ми салатики нарізали і тортик пекли та ще й вдома прибирали, – відповіла мама, – щоб сьогодні спокійно до вас в гості прийти.
– Ну от, – сказав Вовка, – а ми теж вчора салатики різали, щоб спокійно вас прийняти і підготуватися до зустрічі свята з друзями, тому ми і сьогодні готуємо, прибираємо і вас не чекали.
– Так вам взагалі друзі дорожче, ніж рідня, – висловила Соня і гості гордо пішли.
– А до чого тут, хто дорожче? – дивується Даша, – Просто зазвичай гості приходять в призначений час, а не так, нежданчик, буквально викручуючи руки.
***
В цьому році мама чоловіка вирішила взяти реванш: вони збираються відзначати свято з онуками, Сонею і її чоловіком.
– Приходьте до нас, якщо хочеш, – запросила вона і сина, – ну хоч ввечері годині о 18 год прийди на годинку. Але Дашу кликати не треба, як вона до нас, так і ми до неї. Соня сказала, що вона не прийде до нас, якщо буде твоя дружина. Та й Даша ж зазвичай в цей час готує, прибирає і наводить красу, що не будемо їй заважати. Посидимо своєю сім’єю.
Зрозуміло син не збирається йти на поводу у мами і сестри, він за запрошення сказав дякую, але відмовився.
– Можу б на годинку і виділити час для батьків, сестри і племінників, – образилася мама тепер вже на власного сина, – прийти, привітати, що такого, подумаєш, без дружини.
Як вважаєте чи міг би зайти, посидіти, привітати рідних? Не зважає на власну дружину, то йти в гості на годинку до батьків – значить підкреслити тріщину, яка пролягла у відносинах між невісткою та сім’єю свекрухою? А може бути Даша дійсно повела себе некоректно тоді, рік тому?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди