fbpx

В Україні, виїхавши з Ченігівщини і втративши там житло, ми прихистку й нормального рівня життя не знайшли. Прихистила Німеччина, Гамбург. Ми переїхали у Гамбург з трьома дітьми 6 місяців тому. Багато чого тут дивного, проте ще більше здивування викликала моя нездатність швидко та успішно адаптуватися до життя в Європі. Головне лихо німецьких залізниць зовсім не великі інтервали. Якісь речі влаштовані або нелогічно, або надто раціонально

В Україні, виїхавши з Ченігівщини і втративши там житло, ми прихистку й нормального рівня життя не знайшли. Прихистила Німеччина, Гамбург.

У Німеччині я часто згадую анекдот про німецький поїзд, який запізнився на одну хвилину і викликав паніку у пасажирів. Наш поїзд у тому ж анекдоті приходить вчасно, що викликає у всіх не менший подив.

Ми переїхали у Гамбург з трьома дітьми 6 місяців тому. Багато чого тут дивного, проте ще більше здивування викликала моя нездатність швидко та успішно адаптуватися до життя в Європі.

Я виявила, що навіть найзвичніші речі, які здаються нам міжнаціональними та універсальними, інший народ може організувати в химерному, відомому та зрозумілому лише йому порядку.

Будь-яка людина, яка вперше опиняється в Європі, ризикує бути збитою велосипедом – для багатьох німців вона становить реальну альтернативу метро чи автомобілю. Але велосипедисти не єдина перешкода на вашому шляху.

На другий день у Гамбурзі ми, бажаючи пообідати відомими карівурстами в самому центрі міста, раптово виявили себе в натовпі демонстрантів. Ніхто з демонстрантів не претендував на сосиски з каррі, але черга до намету з веганським фалафелем розтяглася на всю площу.

Турбота про природу поширена в Гамбурзі і сортування сміття нам дуже подобається.

Німеччина асоціюється у нас із раціональністю, точністю та працьовитістю. Це класичний набір стереотипів про Захід у принципі, але найчастіше ми використовуємо їх у німецькому контексті. Не скажу, що на практиці це зовсім не так, але в Гамбурзі мені дуже часто здається, що якісь речі влаштовані або нелогічно, або надто раціонально, через що переваги розумно влаштованого суспільства — швидкість, простота і зрозумілість — губляться.

Почнемо із простого прикладу.

У Німеччині більшість магазинів не працюють у вихідні та у свята, а в будні дні закриваються набагато раніше, ніж у нас.

Для німців неділя – Familientag, тобто день, який треба провести із сім’єю, а не у господарських закупівлях, а працюючі у вихідні магазини обкладаються додатковим податком.

Звикнути до цього виявилося напрочуд непросто. До того ж через низьку щільність населення – за весь час я зустріла лише один житловий будинок понад п’ять поверхів – продуктові магазини зустрічаються досить рідко. Найближчий магазин до нашої орендованої квартири знаходиться за 15–20 хвилин ходьби; здається, у нас у селикому місті в принципі неможливо опинитися на такій відстані від магазину відстані.

Не варто забувати, що Гамбург – друге за чисельністю населення місто Німеччини, що налічує понад два мільйони мешканців.

Українська звичка диктувала мені заходити в магазини близько 8-9 вечора. Кілька разів, прийшовши до зачинених о 19.00 дверей Penny – німецького «АТБ», я вирішила змінити стратегію та закупитись їжею на весь тиждень у вихідний день. Чоловік працює на фабриці і тим паче не може цього зробити в будні.

Близько 12 години ранку неділі я приїхала автобусом до головного торговельного центру Харбурга, за розміром. Електронні двері відмовилися відчинятися переді мною. Я не впевнена, що колись раніше бачила закритий торговельний центр такого розміру. Вранці ми доїли останні запаси отриманої в гуманітарці польської гречки, а продукти на обід купити було неможливо, оскільки всі продуктові магазини, торгові центри та більшість кафе міста не працюють у неділю.

План обіду було зірвано, і треба було вже тоді звикнути до того, що наші українські плани не підходять під німецьке місто. Моя розповідь не випадково починається з анекдоту про німецькі залізниці, оскільки саме вони здивували мене найбільше.

У Гамбурзі, як і в Берліні, метро об’єднане з приміськими поїздами в одну систему. Поїзди метро ходять з великими інтервалами і кілька разів на день через невідомі причини скасовуються або просто не приходять вчасно.

Уявіть, що ви чекаєте десять хвилин поїзд, він не приходить, і ви чекаєте наступний ще десять. Потім така ж ситуація відбувається по дорозі назад – виходить, сорок хвилин цього дня ви просто стояли на платформі в метро.

З досади ви двадцять хвилин йдете в магазин, щоб хоч якось компенсувати витрачений час, але він виявляється закритим. І ви ще двадцять хвилин голодний йдете назад… Приблизно такий мав вигляд наш перший місяць у Гамбурзі.

До речі, головне лихо німецьких залізниць зовсім не великі інтервали.

У Гамбурзі ви можете доїхати до середини колії та виявити, що поїзд далі не йде, причому не тільки цей, а взагалі більше ніякий.

Місцеві жителі, очевидно, були готові до такого розкладу, але ми з кількома турками та бангладешцями в розгубленості стояли на платформі в щирій надії, що наступний поїзд відвезе нас назад, у зрозумілу Україну…

Якось я зустрічалася зі знайомою також з України на центральній станції міста; спочатку я десять хвилин чекала свого поїзда, ще десять – наступного після пересадки. У результаті мій поїзд проїхав зупинку, на якій на мене чекала моя знайома. Машиніст із гучного зв’язку мотивував це Polizeieinsatz, тобто «поліцейською операцією» у самому серці мирного німецького міста.

Я вийшла на наступній зупинці і… десять хвилин чекала поїзду назад. Навіть виходячи з дому заздалегідь, у Гамбурзі раз на тиждень ви кудись спізнюєтеся через будівельні роботи, поліцейські операції та скасовані поїзди. З досади ви ввечері йдете до магазину… Колесо німецької точності та порядку робить новий оберт.

Словом, якось так.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page