Валентина навіть думати не хотіла, що батькам важко. – Вони повинні мене забезпечувати і дати хорошу освіту. – Валю, я ж нічого й не кажу, освіту вони дадуть, але для чого пертися аж в Київ? Невже в нас немає хороших навчальних закладів? Там плюс і за житло платити доведеться, – умовляла племінницю тітка. – В мене ще брат є, нехай також підключається. – У Руслана ж своя сім’я, яку годувати потрібно. – Нічого не знаю! Повинні і все!
Сім’я Валентини завжди жила скромно, чого не сказати з боку. Великий будинок дістався у спадок від дідуся з бабусею.
Батьки намагалися реалізуватися в своїй справі, але так нічого і не виходило. Маленька транспортна компанія розорилася, довелося остаточно закрити справу і сплачувати довгі роки борги.
Продуктовий магазин так само не встиг пізнати прибутку, закрився через пару місяців роботи. Боргів тільки додалося.
Зараз батько працює звичайним водієм, а мама повернулася в школу викладати.
Грошей ледве вистачає на життя, добре, що старший син уже дорослий і допомагає утримувати весь будинок, в якому проживає дві сім’ї (батьки з сестрою і він з дружиною, дитиною).
Валя була довгоочікуваною другою дитиною. Батьки ніколи і ні в чому не відмовляли дівчинці. Вона гідно вчилася, скромна, спокійна, приємна, але володіла норовливим характером, звикла отримувати все, чого захоче.
Після одинадцятого класу Валя сказала, що буде вступати вчитися тільки в інше місто. І, чим далі, тим краще. Чомусь дехто вважає, що якісна освіта дається тільки в інших містах, не в рідних. Але і в нашому є прекрасні навчальні заклади, з яких виходять фахівці свого напрямку.
– Валентино, не думала вчитися ближче? Так же простіше з фінансової сторони, – питала родичка, – батькам і так важко зараз, знову в борги ж полізуть.
– Ой, це не мої проблеми. Мені треба, нехай допомагають, – не замислюючись відповідала.
Все вийшло, як і мріяла Валя. Вона поступила в столиці. Тепер вже іншими питаннями займалися батьки, планували бюджет, а інакше ніяк.
Батько працював вдень і вночі. Мама брала додаткові години в школі, підробляла вдома, вона прекрасно шиє. Крутилися, як могли, але все одно ледве витягали навчання та проживання дочки.
З’явився варіант перевестися ближче до дому, але Валя не хотіла їхати. Вона хотіла вчитися тільки в столиці, а потім там же і залишитися зовсім.
Мама звернулася за допомогою до сина. Хоч і розуміла, що у нього є своя сім’я і потреби. Руслану теж нема звідки брати такі суми щомісяця на утримання сестри. Він запропонував Валентині вийти на роботу, як колись він навчався і працював, копійки не брав у батьків.
Валя образилася на поради брата і вже не просила, а вимагала оплачувати їй квартиру і навчання. Син, хоч і був проти, але відмовити не міг. Став допомагати потихеньку, не розповідаючи нічого своїй дружині.
Вся сім’я затягувала лямки, аби тільки Валентині добре навчалося. Вони мріяли, що дівчинка отримає освіту, влаштується на роботу і потихеньку встане на ноги.
Отримавши диплом у Валі плани змінилися. Вона повернулася до батьків і пояснила, що не поспішає виходити на роботу, а хоче відпочити від усього хоча б рік. Але рік затягнувся на чотири. Так і жила дочка з батьками, поки не вискочила заміж.
Батьки Валентини і брат все ще виплачують борги, які йшли на її навчання, які додалися з весільними клопотами.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
