Валентина пакувала валізу, коли до хати влетіла сестра Олена, приїхала скупитися з села не базар, і заскочила, як завжди.
– Валько! У тебе 11 онуків, а ти знову у Єгипет намилилася, ніякої совісті геть у тебе!
– Ходімо, Оленко, кави вип’ємо, у мене літак післязавтра, зберуся ще.
Олена пихкала, наче гарячий чайник, але пішла за сестрою до просторої кухні. Звичайно, вона заздрила, але й дійсно вважала, що Валентина не має права так поводитися.
Так, у Валентини 11 онуків від старшої дочки Галини, у якої зараз п’ятий чоловік. Дочка в неї розумна, як і інші двоє. Але ось так у неї життя пішло. Три рази трьом чоловікам двійні народжувала. Від нинішнього, Дмитра, якраз теж двійнята і ще донечка найменша. А старшій онучці Валентини 22 роки вже, в університеті Оксанка їхня навчається.
Живе Галина усією своєю великою родиною у просторій трикімнатній квартирі, яку місто їм надало, але вже знову подалися на розширення, дай Бог, дадуть ще одну квартиру або будинок у передмісті.
Валентина ж живе в двокімнатній квартирі з молодшим ще неодруженим сином Ярославом. Ярику 27, але одружуватися зі своєю дівчиною не поспішає, обоє недавно навчання завершили, працюють, хочуть для себе пожити.
Валентина овдовіла раптово сім років тому. Важко було без чоловіка. Але звиклося з часом, нічого не вдієш.
У неї ще і середня дочка Наталя є, яка в тур агенції працює. Ось завдяки їй і побачила Валентина вже півсвіту! Як тільки де акції, вигідні пропозиції – так і відправляє Наталя маму у подорож, адже знає, що всю решту часу вдома Валентина себе родині Галини і онукам присвячує, допомагає їм всіляко.
Пенсію Валентина собі на державній службі непогану заробила, ні в чому не потребує. Онукам, правда, грошей дає мало, але вони і Галина і не просять! Дмитро бізнес невеличкий має, Галина з дому підробляє, тож вони не шикують, але і не голодують.
А Олені, яка вийшла заміж і виїхала в село, не дають спокою подорожі сестри, хоча скільки Валентина пропонувала сестрі скласти їй компанію – у Олени завжди якісь важливіші справи є, які вона не може ніяк облишити, хоча у самої лише двоє дітей і ті вже дорослі.
Та Валентина звикла вже до випадів сестри. Ось і зараз, поки Олена обурюється, Валентина просто дістає свою улюблену турку, привезену зі Стамбула, ставить на вогонь, всипає в нею запашну каву…
– Ось поїхали зі мною, ще встигаєш, Наталя все організує! На морі на сонечку тиждень покиснемо-погріємося, – пропонує вкотре Валентина сестрі, та Олена у відповідь лише пхикає:
– Це ти тільки можеш по морях, коли онуки їсти хочуть, а мені таке совість не дозволить. Он Маринка моя при надії, треба допомагати їй готуватися до народження малечі, – Олена дякує, збирається і з торбами виходить за двері.
А Валентина зітхає і повертається до валізи.
Можливо, сестра і має рацію, і у неї совісті немає, і не можна ось так… Але ж… Але ж… Але ж життя – одне і воно таке прекрасне!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
