У мене є молодша сестра Катя, яка вже півтора року без роботи і розраховує лише на мою допомогу. Вона постійно приходила до мене і просила грошей. В кінцевому результаті вона переїхала до мене, що ще більше погіршило ситуацію.
Мені було сім років, і я думала, що все життя буду єдиною дитиною. Коли мої батьки оголосили, що у мене буде маленька сестричка, я була надзвичайно щаслива. Незважаючи на те, що Катя зовсім інша за характером, у нас завжди були хороші стосунки. Але з часом це змінилося.
Я сиджу вранці за столом і дивлюся на сестру Катю, яка наливає каву. І я ледь стримуюся, щоб не запитати, що вона сьогодні планує робити.
Я точно почую ще раз, що вона не зовсім знає що має робити в тому житті, і ще посидить дома, щоб знайти підходящу роботу десь в рекламному оголошенні.
Те, що вона вже півтора року без роботи, її не хвилює. Вона зустрічається з друзями і насолоджується моїм повним обслуговуванням.
Я з самого початку хотіла їй допомогти. Мені було прикро, що її звільнили з роботи і в той час вона розійшлась з хлопцем. Це було подвійно важко пережити.
Було зрозуміло, що вона не зможе платити орендну плату сама, тому я запропонувала їй пожити у мене деякий час, поки не владнається все в її житті.
Але я навіть не підозрювала, що це займе стільки місяців. І її зусиль хоч якось вирішити ситуацію стає все менше. Вона нічого не робить, щоб налагодити своє життя.
– Валентино, невже ти не можеш дати мені тисячу гривень? Мені нема чим платити за дорогу!, – питала вона мене за сніданком.
– Але ж я давала тобі два дні тому, ти вже витратила?
– Ой, не починай! Скільки ти там дала. Це копійки.
– А як щодо роботи? Ти заходила в те кафе, що я тобі казала? Ти там запитувала про роботу?
– Ще ні, я не хочу туди. Це далеко, а грошей, як кіт наплакав, – відповіла сестра.
Я намагалася допомогти сестрі з роботою. Я щодня переглядаю оголошення, надсилаю їй посилання і навіть призначаю кілька співбесід поза знайомством. Але ніщо не є достатньо хорошим для неї.
У Каті ще такий характер, що жодну справу вона не доводить до кінця. Вона може десь влаштуватися, але через тиждень сказати, що щось їй не підходить і все…
І це продовжується вже який час. Катя оселилася у мене і не планує особливо щось міняти в житті. Вона моя сестра, тому зрозуміло, що я не залишу її десь на вулиці.
Крім того, я дуже хороша людина і не дуже вмію говорити “ні”. А вона цим лише користає. У нас є тільки мама, яка ледь себе забезпечує, тому ми не хочемо обтяжувати її додатковими витратами. Тому я їй пообіцяла, що буду піклуватися про Катю.
Але що занадто, то занадто. У мене закінчується терпіння. Найбільше мене дратує те, що я не бачу від неї жодних зусиль. На відміну від мене, вона вільна від стресу та відповідальності. Усе лягає на мене – оренда, харчування та інші витрати.
І я все ще мушу вирішувати її проблеми. Іноді вона допомагає мені зробити прибирання вдома, щоб я не поспішала, але і ця доброта не часта з її боку.
Мені найбільше шкода, що колись ми були близькі, а тепер постійно сперечаємось.
Я відчуваю, що вона мене просто використовує. Я думаю, як їй сказати, що так далі тривати не може, і змусити щось з собою зробити.
Катя повинна бути дорослою і нести певну відповідальність за своє життя. А ще я хотіла би швидше придбати своє житло і створити сім’ю. Але як це зробити, якщо рідна сестра весь час сидить на моїй шиї?
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
