З чоловіком були знайомі ще до наших відносин. Валерій був другом мого молодшого брата.
Хлопець дуже хороший і батьків його всі поважали, будь-хто б такого хотів, але життя штука дивна. У нього в той час була дівчина, у них були цілком серйозні відносини і вони весілля планували після армії.
Але сталася сумна і, на жаль, буденна ситуація. Юля Валерія не дочекалася, з’явився інший гарненький і багатий і вона, втративши голову, побігла за ним, зрадивши всі минулі почуття і обіцянки.
Щоб Валерію було легше служити, говорити йому ніхто нічого не став. Написали коротко і просто: “Кохана твоя поринула з головою в навчання, поки відповісти не може”. Служити залишалося зовсім трохи, тому Валерій і повірив.
А далі що робити? Він повертається додому, всі їдуть його зустрічати, а кохана дівчина про нього і думати забула. Загалом, я поїхала з усіма друзями зустрічати Валерія.
Ситуація смішна. Він шукає її очима, а я намагаюся якомога м’якше йому все пояснити. Він лише сумно посміхнувся і сказав: “Так я відразу все зрозумів, але надія крихітна все ж жила в серці”.
Відгуляли ми його повернення додому, він повеселішав, відійшов від ран серцевих і запросив мене на побачення. Чого-чого, а такого я не очікувала. Я старша за Валерія на 5 років, тому й не думала, що він на мене подивиться, як на дівчину, з якою можна зв’язати свою долю.
Разом ми вже 22 роки. Старшого сина Романа женили, молодший Артем університет закінчує. А Валерій сміється і каже, що якби Юля тоді дочекалася, не побачив би він свого справжнього щастя.
Ось так. Їхала допомогти, зустрічала чужого солдата, а в підсумку отримала чоловіка і любов всього свого життя.
Нехай щастить!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – bielsko
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
