Валерій того дня прокинувся як зазвичай, швидше за Ярину. Приготував її улюблений чай, та сніданок. І все б нічого, та в голові крутились одні і ті ж слова, часу вже не залишилося. Потрібно все сказати, але як? Як підібрати слова, адже вони вже разом більше двох років.
***
Треба щось вирішувати, думав Валера, дивлячись як Ярина уминає гарячий бутерброд. Сказати зараз або ввечері?
Багато разів в голові він програвав цей діалог:
– Кохана, я повинен виїхати на рік, але за контрактом я повинен їхати один. Та ти й сама не захочеш. Це в Африці, комарі, відсутність благ цивілізації…
– Ах, любий! А як же я? Я ж не зможу без тебе!…
Яринка була студенткою, жили разом другий рік, душа в душу. Познайомилися вони на вокзалі. Тоді Валера щойно повернувся з чергового відрядження. Йшов по перону, накрапав дощ.
З сусіднього поїзда вийшла дівчина. Молоденька, струнка як статуетка, з величезною валізою. Запропонував донести її до будівлі вокзалу. Вона не відмовилася. Познайомилися.
Звуть Ярина. Приїхала вступати до університету. Дуже вже вона йому сподобалася, набрався нахабства і запросив зупинитися у себе, квартира велика, місця багато, університет недалеко. Як не дивно, Ярина погодилася. Так і стали жити разом. Як чоловік і дружина…
Була не була, терміни підтискають, треба починати розмову.
– Люба, я повинен виїхати по роботу в Намібію. Тебе взяти не можу, та ти і сама не захочеш. У тебе навчання, а там комарі, спека, ні ванни, ні…
– Намібія, а де це? – жваво зацікавилася Яринка.
– В Африці. Розумієш, я не можу відмовитися. Я ж тебе попереджав, у мене така робота.
– Звичайно, звичайно, любий! Ти не турбуйся. А скільки ти там пробудеш?
– За контрактом рік. Але він пролетить непомітно.
– Рік? Чудово! … Тільки ось хто мені сніданок готувати буде?
Ось тепер запитання. Вона взагалі закохана?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
